Skip to main content

Full text of "O pysmennom iazytsï podkarpatskykh rusynov"

See other formats


ВЬІДАВНИЦТВО ТОВАРИСТВА „ПРОСВ-БТА*^ В УЖГОРОДІ 

Лит. наук одд%л ч. 1. 



О ПИСЬМБННОИ ЯЗБІЦ-В 

ПОДКАРПАТСКИХ РУСИНОВ. 



НАПИСАВ: 

АВГ. ВОЛОШИН. 



Р6 

5807 

У6 

1921 

СІ 

РОВА 




УЖГОРОД 

ПЕЧАТАНО БУКВАМИ АКЦ. ТОВАРИСТВА «УНІО* 
1921. 



ВЬІДАВНИЦТВО ТОВАРИСТВА .ПРОСВгТА" В УЖГОРОДІ. 

Лит. науи. одд'Ьй н. 1 



О ПИСЬМЕННОЇ! ЯЗЬІЦ^ 

ПОДКАРПАТСКИХ РУСИНОВ. 



НАПИСАВ : 

АВГ. ВОЛОШИН. 





УЖГОРОД 

ПЕЧАТАНО БУЇСВАМП АКІІ,. ТОВАРИСТВА ..УНІС 
1921. 




\,іиНАі(їрї^ 



ОеС 11 1992 



''/ГК (Ж 109-5 



«Іі^ 



о ПИСЬМЕННОМ ЯЗЬЩЬ ПОДКАР- 
ПАТСКИХ РУСИНОВ. 

І. 
о язьіковьіх спорах загально. 

Кажднп щирнй друг народа нашого задачу интели- 
гевціи нашо'Ь в сих псторичннх роках начада свободніЬй- 
шсЬ народно'Ь жизни представляв соб'Ь так, что отложпвшп 
всякі вопросн, внзнваючіь спорн, буде лишь працоватії, 
буде ширптп проев'Ьту, буде организовати народ акономпч- 
но и просв'Ьтно и обома сими подносихи народну п пози- 
тичну самосв'Ьдомость. 

Вмісто того, что видиме ■? Якась непріятельска сила 
розбила народ наш релпгійно, визвала клаесовіі п партійні 
борьби и недовіріе к интелпгенціи, сія же изовсім утра- 
тила здорову орієнтацію своеі народної политики. 

Особливо остро внступають сторони в язьшовьіх спо- 
рах, котрі найліпше забаламутилп умьі и сердця наших 
людей и сій спорн суть головнійшими перепонами обеди- 
неня всіх сил к одушевленной просвітной, зкономпчной п 
политичной праці. "' 

Перед войною, або п];е п безпосередно перед револу- 
ціею у нас не бнло язьїковнх споров : писателі наши по- 
степенно сближалися к народному язнку, желаючи сохра- 
няти руську букву, руськое слово и ширити науку. И в 
первнх місяцях житя авт. Подк. Руси, коли в першой Ц. Р. 
Нар. Раді с нами ведно робили Бескид и Гагатко, всі мн 
единодушно держалися прпнципа, что язнк наш малорусь- 
кій и что мьі хотяй еще не приняли фонетичну правоппсь 
закарпатских русинов, и пишеме атимологично, однако 
не можеме народ просвіщати чужим ему великоруським 



язьїком. Се и виразно рішено бнло Ц. Р. Н. Радою, коли в 
д'Ьл'Ь урегулированя почтово'Ь администраціи установлено точ- 
ки требованій от министерства почт. Тогдн ясно бнло внска- 
зано, что урядовий язнк наш повинен бнти малоруській 
с зтимологичннм правописом. 

Тогдн еш;е мн не спознавали тоту страшну ненависть, 
котра розвилася в Галичин-Ь из язнковнх споров и котра 
межи москвофилами и украинофилами довела до страшннх 
междуособиць. 

Зал'Ьзло до нас н'Ьсколько фанатиков-яничаров царе- 
славноі и большевистско-Ь Россіи, котр'Ь сейчас и начали 
свою оааену, братоубійственну роботу. Простий народ роз- 
бивали найнизшою демагогією, сЬм-там церевели легков-Ь- 
руючих селян на „кривославіе", интеллигенцію же нашу 
роздвоили язнковнм вопросом. Можно казати, что церкви 
русько-католицькой, народной просв-Ьт-Ь, зкономичной и по- 
литичной организаціи народа нашого, найбольше шкодили 
сесЬ фанатики путем язикового розд-Ьленя сил интелиген- 
ціи нашоі и нагнали воду лишь на млин мадяронства або 
повного ровнодушія. 

Правда, что теперь вже народ сильно ненавидить мо- 
сквофилов, однако им удалося довести до того, что против- 
ники фонетичного письма закарпатского руського язнка,^ 
в'едно с ворогами свободи нашоі, громко кричать и про- 
тив народовцев, прозиваючи их „вікраінцямп" и сим роз- 
двоеньем путають всяку хосенну, к^лтурну и зкономичну 
роботу нашу. 

Кажднй, роздумуючій русин скоро порозум-Ье, что 
сеея междоусобна борьба лишь тим ся любить, котрі не 
желають, чтоби русин бив учений, богатьій и чтобн жив 
собі мирно, честно. 

По кто епознае исторію розвптка письменного мало- 
руського язика, толіу ясно, что сесь успіх москвофилов-фана- 
тпков мог ся стати лишь из причини глубокоть неоріентаціи 
нашоі публики в сем-то вопросі. 

Явним доказом є того и недавно появившася брошура 
п. РІгоря Гусьняя, котрий смів виписати такі небилиці : 
„Литературний язнк Пушкина, Гоголя, Тургенева бил и 
литературннм язьїком карпатороссов", что „великоросе пи- 
шет по нашому**, что „великороссн приняли наш малорус- 
скій литературний язик". Як на авторитет отзнваеся 



лишь на бабушку Брешковеку, а роздвоенье руського лпт. 
язнка приписує Биемарку (І) є „помочью уніятекого єпи- 
скопа Шептицкого БО Львов'Ь". (Увидиме ниже, что скаже 
на сЬ колоссальн-Ь глу пости исторія и петерб. Акад. Наук) 

Словом, п. Гусьняй кладе початок малоруського лит.. 
язнка к 1848. р., он на 32 сторонах богато розписався, 
о всЬх и за вся, о Барвинском, Смаль-Стоцком, Триловском, 
за Винниченка и Алиськевича, за Нечаса, Гоголя; насм-Ьш- 
куеся о полонизмах галицкого и мадяризмах нашого язнка 
но ани едннм аргументом не поддершуе (п не може) своє 
великорусекое становнср:о. 

Он ставить вопрос (13 ст.) : „зр-Ьли-лп ми кь разрі- 
шенію зтого вопроса пли міть" и брошура его громко од- 
пов'Ьдае, что он не зрілий к тому. 

Ми сильно в'Ьруємє, что публика нап^а сейчас пере- 
стане спорити о язиц-Ь и правописи, еслп упознае псторію 
и науков}' правду сего вопроса, котрий має в;ке свою бо- 
гату литературу. 

Не треба нам великоруського язика — кажуть наши 
люде, бо то не" наш, то" тяжкій для нас, изовсЬм инйіак вн- 
пов'Ьдаеся як наш и пр., но додають дораз и то, что им не 
отпов'Ьдае ани так званий украпнскій литературннй язик, 
бо пише фонетикою и приняв много чужих, особливо поль- 
ских слов. 

Где туй глядати правду ? 

А єднако правду мож найти и не тяжко найти. Лишь 
научно треба розбирати д'Ьло, треба знати розлучати язик 
од политикп, язик од правописи, язик народний от язика 
искуственного, язнк загальний от язнка по едних писателей. 

В интерессЬ правди и успокоеня умов хочеме сей за- 
дач'Ь послужити. 

Головна Ц'Ьль наша : указати на правду и с помочью 
Є'Ь направити всЬ напш умствєнн'Ь сили к общ;ой, хосен- 
ной народопросв'Ьтной робот-Ь. 

Если лиш то удасться нам, что наша инлеллпгепція 
заинтересуєся сим вопросом, вже п тогди скажеме. что не 
робилисме задарь. 



II. 

Ци правда, что малоруській и великорусскій язьік — 

то един язьік ? 

Прихильники едного общерусского литературного язнка 
отзнваютьея на то, что об'единеніе русских народов придала 
бьі и.м незвнчайно'к сильї, аолитично'Ь, економично'Ь и кул- 
турно'Ь, что богата великорусска литература бнла бнобщим 
скарбом во-Ьх руських племен. 

Як н'Ьмц'Ь-баварц'її и в-Ьденц-Ь, пруссаки так як ав- 
стріяки мають один общій ніімецкій литературннй язнк, 
так могли бьі и русск'Ь народи мати свой общерусскій ли- 
тературний язьїк. 

Все-то, указуеся дуже добрнм и обманюючим. 

II тому бн радовався кажднй в'Ьрннй славянин, особ- 
ливо же малоросе, если бьі славянекіі народи вибрали еоб-Ь- 
велиїіорусскій язнк 8а общеславянскій (яким бив ко- 
лись старославянскій), если би во всЬх славянских краях 
великорусскій язнк бив обязательннм предметом науки 
внсших класе еередних школ, если бн велико русека литера- 
тура бнла розширена по всЬм славянским землям. 

Но як из квадрата не мож зробити круга, так таких 
народов, котрих роздвоила исторія, найтяжше в едно ско- 
нати прав'Ь на поприщіі язнка. Можно их об'единити гос- 
подарекпмн або политичннми интерессами, но окреме роз- 
вивш'Ьея язики наново об'единити не мож. Се противиться 
природ ной розчленую ЧОСЇИ язиков. 

На се зам-Ьтив Я гич*) : Вапп хуігсі зісЬ діє иЬег2еи§ип§ ВаЬп 
ЬгесЬеп, сіазз пеЬеп дег шззізсЬеп ЗргасЬе, сііе іттег теЬг сЗеп 
Сііагакїег еіпег Шеіізргасіїе ипсі Шеіііііегаїиг аппітті, аисії 
еіпе кІеіпшззізсЬе осіег гиіЬепізсЬе ЬіІегаШг еЬепзо§и1; ЬезІеЬеп 
к^пл, \\'іе пеЬеп сіег сіеиІзсЬеп Шеіізргасіїе сіаз УІатізсЬе осіег 
КіеиегІапсіізсЬе ипсі НоИапіІізсЬе, шеііег сіаз ОапізсЬе, Ког- 
\\'Єо;ізсЬе ипсі 5сІі\уесіізсЬе ип^езШгІ ІеЬеп ипсі ІіІегагізсЬ §ер- 
Пе§і иегсіеп". То єсть Ягич, хотяй уважав за несчастя сла- 
вянских народов, что кажднй славянскій народ создав соб'Ь 
окремрлй язик и литературу, однако узнає природйнм, чтобн 
коло великорусского п ЗО-милліонннй малоруській народ мав 
с^вой язнк так само, як коло н-Ьмецкого язика жіють гер- 

*) Оіе озІеигвраізсНеп Ьііегаїигеп ипсі сііе зІауізсНеп ЗргасНеп. КиИиг 
сіег Ое§еп\уаг1 Теіі. І. АЬІ. IX. Ьеір2І§ 1908. ст. 19 



манск'Ь яунки : голландскій, данскій, норвежскій, шведскій 
п пр. 

Есдп розбераеме прнчпнн внтвореня сих язиков из 
общегеріїанского, то потолкуе нам лишь нсторіїчньїй розвой их. 

Так повинньї мн глядатп псторпчн'Ь прпчинн и роз- 
двоеня малоруського и великоруського язнков. 

Прихильники великорусько'Ь орієнтацій борются вже 
и против именп русинов, против слова „шіЬепиз". Так и 
п. Гуськай каже, что слово „ЯиіНепиз"' видумав в Галичи- 
н-Ь Стадіон и накинув галицьким Русинам в 1848 р. (ст. 8.), 
в Угорщин'Ь. же послі 1861., мадьяре по австрійскому методу 
оросають между интелигенцію лозунг „гиїЬеп-ского сепара- 
тизма..." Что се неправда, длясего укажеме лишь на грама-0 
тику Лучкая з 1830 р. (Сгаттаїіса ЗІауо-КиїЬепа), в котрой'-^/ 
Лучкай одрожняе 1іп§иат роїопісат, гиззісат, ЬоЬетісат — и -.\ 
гиіНепісат , та подає границ'Ь, где говорять шіЬепіса 1іп§иа 1 '^^ 

Памятникп гиіЬеп-ства сягають аж до XI. віку, бо од ' ' 
XI втку називався наш народ... гиі/іепііз". Називався так в 
латинських хронпках. В XII. віці називано и нашу Подк. 
Русь не пнакше як „тагсЬіа КиїЬепогит", як се видиме з 
„Уііа СЬипгаді ге^із"... „пипііиз асі ге§ет (до угорського ко- 
роля) с1ігі§іШг, ^иі іипс іп тагсНіа Т^иіНепогит тогаЬаіиг". В 
ХЛ". и ХЛ'І. віці вже добре одрбжньовано назву „КиїЬепиз" 
од „ЛІозсоуііа". А навіть граматики ХЛ'І. віку робили роз- 
луку межи язиком нашим и москальским, як то видно 
хоть би з найстаріаоїь сла.вящкоіь граматики Адама Бого- 
рича з 1584, р., в когрбй он каже : 

„Агсіісае Ьогиіае зиссезіуае, сіє Іатіпо-сагпіоіапа, асі Іаііпае 
1іп§иае апаїооіат асготосЗаІа, ипсіе то8коVІіісае, гиІНепісае, ро- 
Іопісае, Ьоетісае еі сгоаіісае со^паїіо Гасіїе сІергеЬепсііиіг. Ргае- 
тіиипШг Ьіз отпіЬиз іаЬеІІае аИяиоІ сз'гіїїісат еі §1а§о1ііісат 
еї іп Ьіз гиіепісат еі тозоуііісат огіЬо§гарЬіат сотіпепіез... 

Нашп руські князі називалися „^исез РшЬепогит", 
про что кождий може сам переконатися, заглянувши до 
иеторіи. 

Аж до Чіїсов Петра Великого, як то низше обширній- 
ше потолкуеме, язик малоруській свободно и окреме розви- 
вався, но тогдьі в сесю чисто наукову справу заііішалася 
политпка, котра в исто^іи славянекоі «{^плодогіи, на жаль, 
брала значительну участь. Так на пр. сербскі "|)илологи (Велич) 



8 

мацедонек'Ь нар-Ьчія причиелили к се^бекому, а болгарск'Ь 
(Милетич, Цонев) к булгарскому язнку. 

Так и централистична политика цареславного абсолу- 
тизма попробовала задавити свободннй розвиток малорусь- 
кого язнка, но фиіологія знергично обороняла наукову прав- 
ду й наконець поб-Ьдила. 

Славистн не іишь славянских, но и неславянских на- 
родов богато заинтересовалися сим вопросом и розвили об- 
піирну литературу. Так : О. Брох (51ау. РЬопеІік, НеіАеІЬещ, 
1911), описавшій діалект околиціЬ Убл'Ь, Ьезкіеп (Сг. сі. аіі- 
Ьи1§. ЗргасЬе, 1909), Ягич, мадяр. Ашбот (Огозг пуеіуіап, 
1888), Будде, Платонов, Шахматов и пр., ніЬмецкій НоеігзсЬ 
(Киззіапсі, 1913). Из пстинннх учених филологов наших (подк. 
руських) всЬ держалися то'Ь думки, что наш язнк — мало- 
руській и что великорусскій^'^иколи не може бнти у нас 
литературннм язиком ; так д-р Алекс. Бонкалов в брошур'Ь: 
„Аг ОГОЯ2 вз ігосЗаІті пуеіу кегсіезеЬег" и в книз'Ь О діалект-Ь 
околиц'Ь Рахова обширно доказує иеторично и филологично 
самостойность малоруського язнка ; а д-р Гіадор Стрипскій 
так в „Читанц-Ь", (Мукачево 1919) а особливо в брошурі 
„Старша руська пиеьменноеть на Угорш;ин'Ь'' также ясно 
обороняє самостойность малоруського язьїка. 

Особливо богато писаіли о сем д-Ьл-Ь галицк'Ь, укра- 
инскі и буковинск'Ь) писател-Ь Смаль-Стоцкій, Верхрат- 
скій, Михальчук, Крнмскій и пр.). Чтобн мн подали причини 
изовсЬм об'єктивно, прото приведемо туй слова самоіі пе- 
тербургско'Ь императ. АкадОхМІи Наук, котра в обширном 
доклад-Ь „Обь отм-Ьн-Ь стісненій малорусскаго печатнаго 
слова", изданном в 1905. р. на вопрос, цп можемо говорити 
„обь язнкі обшіерусскомТ)", отвітила так: 

„Не поддежить сомн'Ьнію, что предки Великорусовь и Мадорусовь 
говорили нікогда на одномг. язнкі : зтот-ь язнка., не дошедшій до нась 
вь иисьменньїхь памятникахь и возстаноіі.зяемнй предположительно, в-ь 
наук:Ь принято називать язнкомь „обще-русским'ь". Но, конечно, не его 
им'Ьіот'ь вь виду щт противоположеніи малорусскаго „общерусскому". 
Еще в-ь зпоху доисторическую „обще-русскій" язьткт. представдяль в-ь 
отд'Ьльннх'ь частяхь своихь різкія діалектическія отличія, дагощія осно- 
ванія допускать псконное д-Ьленіе Русскаго племени на три группн : 
сівернорусскую, среднерусскую и южнорусскую. Южнорусскіе памят- 
никп древней нашей письменности XI и ХИ вікові, какь впервне до- 
казано нашим-ь почтевнмм'ь сочленомь академикомті А. И. Соболевскимт., 
представляють рядь типических-ь особенностей малорусской рЬчи : ин-ь 
нихті можно сь увіренностью заквючить о значительном'ь удаленіи 



южнорусскихь (мадорусских-ь) говоровь какті оті. среднерусскихі., так-ь 
и оть сЬвернорз^сскпхь уже в'ь періодь до-татарскш. 9то.му удаленіь» 
не могло иомішать и то полцтическое обьелиненіе русскихі. илемень, 
которое видим-ь В'Ь X и XI вікахь : напрогивь, распаденіе русской 
земли на уд'Ьдьі, усиленіе новаго иолптпческаго центра в-ь бассейніі 
Оки и верхняго теченія Волги, паденіе Кіева во второй половин* XII 
столітія — все ато вь значитехьной стенени обособляеть югозападнз'Ь) 
Русь, а нашествіе Татарь довершаеть зто обособленіе. Позже, вь пі)Є- 
ділахь лптовско-русскаго государства, южнорусскія племена находять 
условія для сблпженія сь другими русскимп племенами, а именно сь 
Той западной вітнью среднерусскихь пяєіієнь, которая дегла вь осно- 
ваніе білорусской народности. Восточная же к-Втвь среднеруссовь, обь- 
едпненная Москвой сь племенами ••Ьвернорусскпмп, входить вміст* сь 
посліднпмп вь составь ведпкорусской народностж, ' Только поуднійіпая 
колонизація XVII и ХЛ'ІІІ в-Ьковь сближаеть великоруссїіія п мадорус- 
скія племена вь баосейнахь Сейма, Донца п Дона. Та-кимь образомь 
историчесвія условія содвйствовали йодному разобщеніжТ югозападной 
Россіи (Малороссіи) п области, занятой Велпкорусамп : отсюда суще- 
втвенння отличія вь язнк* обііихь народностей — ведпкорусской п мало- 
русской. Историческая жизнь агихь народностей не создала общаго 
, для них-г^ язнка : она напротпвь, усугубила т-Ь діадектическія отличія, 
сь которнми предки Малорусовь, сь одной сторони, Великорусовь — сь 
другой, виступають вь началі нашей исторіи. II конечно, живой веди- 
корусскій язнкь, на которомь говорить наро'дь вь Москві, Рязани, 
Ярославлі, Архангедьскі, Новгороді, не можетЬ бнть названь „обще- 
русскимь", вь противоположность малорусскому язнку Полтави, Чііеьа 
йди Львова". І 

Так само одпов-Ьли на сесь вопрос правптельства п фнло- 
лог. факултетьі универептетов кіевекога п харьковского, кро- 
м-Ь того п губернаторн кіевско'Ь, подольеко'Ь її вольінеко:Ь 
губерній правительству одписали, что малороссм не роау- 
м'Ьють велпкоруескій язьїк.^ 

На вопрос, цм не „нміются основані признать обще- 
русекимь (русскій) лптературннй язьїкь", Академія отв-Ь- 
чае так : 

„По неоднократно вьтсказнвавшемуся замічанію нізко- 
торнх'ь . публицпетові , Малорусн играли впдную роль вь 
созданіи п В'Ь вьіработк-Ь иашего лптераіурнаго язика. ^Іля 
доказательства атого положенія ирпзнается достаточньїмь 
упомяпугь о вліяніп малорусскпх'ь ппсагелеіі и ученихь 
д-Ьятелей ХМІ п ХМИ в.в. сначала на московскую обра- 
зованность. а затімь и на Петровскія реформи. ДМстви- 
тельно, вліяніе ато отразилось и на нашем-ь литературномь 
язнк-Ь, не оно било чіереходящим'ь : усилія великвхь писа- 
телей наших'ь все болізе сближали книжний я;иіікь сь на- 



10 



родннмь, ц ничто еще не остановило того направленія, ко- 
торое уже вь конц-Ь Х\'Ш и начал'Ь XIX в-Ька сд-Ьдало 
нашь литературньїй язнкь вполи-Ь великорусекимі), освобо- 
бодіївь его, между прочим-ь, оть наноснаго ліалорусскаго 
произношенія". 

И так сама петрогр. Академія констатировала факт, 
что еще в зпоху доисторичну роздвоилися язиково мало- 
роесн от великороссов, что исторична жизнь малоросеов и 
великороееов „не создали общого для них язБіка" и что не 
є научннх „основаній" назвати общерусским тепер'Ьшннй 
^вполюо великорусскій'' русскій ли'?ературньій язнк. 

Обширно говорріть Академія Наук о свойствах мало- 
руського язьїка и о безосновности насильственннх стіьснешй^ 
вьіданнех правительством против него, и наконець внао- 
в-Ьсть : „все вьісшеизложенное привело Академію Наукь кь 
убііжденію, что малорусское наееленіе должно имізть такое 
же право, как'ь и ведикорусское, говорить публично и печа- 
тать на родномь евоемь язьїкіз" (ст. Н.). 

Сими словами найкомпетентн'Ьйшого авторитета (а не 
бабз'^шки Врешковской) одповтЬли'сме пану ГуеняЮ) на во- 
прос, ди є окремий малоруській язнк, и что Акад. Наук 
не лишь о нартчіях говорила, но о двох окремих язьїкахі 



III. 

Короткій перегляд стисненій малоруського литературного 
язьїка в Россіи. 

СусЬдство малоросеов с Греками и Болгарами потолкуе, что 
сни скоро перебрали христіанство и греческо-болгарску културу. 

Тот староболгарскій, церковний язмк и служив первою осно- 
вою для письменного малоруського язнка. 

Петр. Академія Наук в спомянутом доклад'Ь каже, что из 
юго и западно-руських злементов еще в Х1\'. в. сложився „кан- 
целя2)сній язик Литовского Княоісевства." 

Потом сесь малоруській язмк подпав вліяпію польского язнка, 
ибо „малорусская интеллигеиція Х\'І. и Х\*ІІ. в. состояла по боль- 
шей части из членоп к'Й-зачьей старшини, получавшоп воспитаніе 
полупольское." ") 



Об огм. Стісн. Малор. ІІечатн Слова. Сг. 7. 



11 

Сесь письменний малоруській язнк во II. половині ХМ1. в. 
бнв :тнесен и на сЬвер малоруськими ученими богословами, пе- 
реселившимися в Москву, где по словам Акад. Наук ихь западни- 
чество нашло почву". 

\ІІо нтоГі причип-Ь — пише .,Акад. Наук'ь'* .,ради охранн 
правовірія и единства Восточноі| Правосл. Церкви при Петр* Ве- 
ликому бьіло запрепіено Св. Синодомі) печат ать церк. книги несо- 
гласно с великороссійскими печатьми". (1721). 

И так вже перва заборона малоруського слова виходила иа 
религійно-политичних ц-Ьлей Петра Бел., для оборони державно-Ь 
віри Россіи. подчиненноі власти царя. 

Под сим часом став розвиватися вел. русскіп язнк и до конца 
ХЛ'ПІ. в. „совершенно внтіснил уже вимиравшій славяно русскій". 

Еднако еще в ХД'ПІ. в. и малоруська! народна литература 
красно розвивалася, особливо же малоруська народна пісня „поль- 
зовалася широкой распространенностью в Москві и в Петербург^,, 
якь то видно изь тогдашнихт. пісенниковг". 

Богато литературних памятников має малоруській язнк из 
среди церковно-^ литературьі, и то толкові Евангелія, „казаня", 
книги полемичного содержаня, кромі того : историчні записки, 
народні казки, оповіданя и пр. 

Перва серіозна литературна робота на чисто малоруськом 
язиці явилася в 1798., коли издана Знеида И. Котляревского 
за котрою слі^овали его комедій „Наталка Полтавка" и „Москаль 
чаровник". 

Петерб. Академія хвалить у Котляревского .,глубокуіо сим- 
патію к малорусской народности и к малорусскому язику'" и при- 
знає его ,.первьім зіалорусским (украинским) народовцем и отцем 
малоруськоп литератури и не только бєтлетристичной а и 
научноп". 

Б 1819. р. видано „Сборник'ь'* Украинского Пісенного мате- 
ріала кЕЯоіі Дертелева, за ним слідовали сборники Л/і^';.>//.иое'М?а, 
Метлинского и многих других. 

ІІз писателей Акад. Яа^ук Квітку накиває ..превосходнимт. 
разказчикомі), соединившим'ь вь себі характеристическія чертн 
малорусскаго духа — юморь и чувствительность", а Петра Л/>те- 
ловспого-Гулака — автором ..остроумяих стихотвореніп". 

Пз .,Листка'" Квітки, подає .Ккад. Наук такі слова о мало- 
руськом язиці : ,,Ми должнн пристидить и заставить умолкнуть 
людей, сь чуднимі. понятіемг гласно ороповідующих'ь. что не , 
должно на том язнкі писать, нп коелт. 10 миліоново говоряпіоу 



12 



которнй импеть свою силу, свои красоти, неудобои^'ьяснимня 
на другом-ь, свои обороти, юморг, иронію и все кат будто у 
порядочнаго язика"" . 

Квітка бив родом из Харькова. Арітемовскій професором 
и ректором Харьковского университета, где „кг занятіям-ь 
малорусскимг язиііом'ь поощряли также Ср)езневскій, вь качестві 
профессора славянскихі, нарічій, Метлинскій, (руській ІІЬІагкі) 
бившій тогда адгюнкть, потом-ь проФессорь Кіевского универ- 
ситета, „страстннй любитель всего малорусскаго и собиратель 
малорусскихг пісень, и позгт. и историкь Костомаровг" под 
предсідательством котрого в 1846 в Шев'Ь о6]^&говалось „Кирил- 
ломеводіевское братство, котрое об'единило всіх „любителей ма- 
лорусскаго слова". 

В тнх часах р. 1840. в Петербурзі появилася славн'Ьйша 
книжочка малоруської литературн и .загально того віка „Кобзар" 
Тараса Шевченка найбольшого поета русинов, руського ,,1ІетевФІя". 
Тарас Шевченко бив мужиком, котрого недавно викупив писатель 
Жуковскій и художник Брюлов. 

В слідуючом року вийшов из друку найбольшій его ^пичний 
твор: ..Гайдамаки", потом ,,Сонг", Кавказі'' и проч, Шевченко 
горячо писав о свободі, о будучей свободной Украйні, о равно- 
правности и пр. оа то арестовали его, и осудили на военску 
службу в полку осуджених. К суду царь Николай власноручно 
додав еще, что на віки запрещено ему писати и мальовати. 

Еднако Шевченко хотяй тайно, по и в тюрмі писав и зго- 
товив красні, картини. В р. 1857. Царь Александер II. освободив 
Шевченка из тюрми на просьбу графа Толстоя, предсідателя 
Академій Художеств. Но арестованя и строгость цензури за- 
давили всю свободну думку и спинили и розвиток малоруськоі 
литературн. \ 

„К бОом годамї) — пише х4.кад. Наук — видим'ь небнвалое 
оживленіе в украинской литературі. Много {снигг разнообразнаго 
содержанія на малорусскомь язикі стало появляться не только 
на Украйні, но и вг Москві, Саратові, особенно В7. Петербургі". 
Так в 1857. р. явилися перві повісти „Марка Вовчка, драма- 
тичні твори Ващенка-Захахтенка, "а^щшх ^іожаж Куліша („Чор- 
на рада"); в 1859 году явився, „Малорусскій ./Іитературннй 
Сборникт," Д. Л. Мордов'їіева'* . 

Од 1860. до 1863. издано дасколько дешевих книжок для 
иросвіш;енія простого народа : букварі (граматики), читанки, 



13 

космографія, книжочки и:з науки природи и пр. В сих роках ви- 
ходив и научно-литературнип малоруській журнал „Основа'' под 
редакцією Біолозерского. 

Описуючи малоруську литературу тих роков Петр. Акад. 
Наук примітить : „Можно бьїло ожидать полнаго разцвіта мало- 
русской письменности во всіхь родахь, внработки единаго мало- 
русскаго литературнаго язнка, омнсленнаго первоначальнаго обу- 
ченія малоруескаго простого народа посредствомт, роднопего річні'*) 

Но в діло науки замішалася политика. Россія готовиласй 
освободити простий народ, Польща же „мечтала обі. освобожденіи 
изь подт. русскаго ига". и коли малоруська интеллигенція закла- 
дала школн и стала ширити просвіту серед селянством, „ Поляки 
пустили вт. хс^ді. обвиненіе сихг школь вь возбужденіи крестьян- 
ства кг мятежу''**) 

Кромі поляков малоруська письменность найшла еш;е и дру- 
гого противника и то в жидах. „Редакція еврепской газети „Сіон-ь" 
пише — Академія пустила „впервше обвиненіе украинцевг вь 
сепаратизмі''. (14 стр.) 

И хотяп малоруські діятелі в министрі народного 
просвіш;енія Головишь найшли „знергичного защитника", котрий в 
журналі министерства дав нгпечатати статю Лавровского о са- 
мостоятельности малоруського язнка, (,,Обзор'ь замічательнихт. 
особенностей нарічія малоруескаго сравнительно сь великорус- 
скииТ) и другими славянскими"), еднако его старанія розбивалися 
,,0 противодійствіе министра вяутренихь діль Валуева ' и св. 
Синода сь первоприсутствующимг митрополитомг Исидором'ь во 
глав-Ь" (14 ст.) 

Тогда поступив „на ілагословеніе,' малоруській перевод 
Евангедія, ,,тш;ательно, благоговійно и уміло исполненип испек- 
торомь Ніжинскаго ^.ицея, Филипномг Семоновичем-ь Морачев- 
СЕммі". (15 ст.) И хотяй сей перевод бив „горячо одобренний и 
рекомендованннй Академіей Наук-ь", еднако Св. Синод не дав 
своего благословенія на перевод Морачевского и 20. юнія 1863. 
р. минйстр внутр. д-Ьл заборонив „печатанія книгі. религіознихт. 
и учебнихь на»малорусском'ь язнкі". (16. ст.) Задарь протесто- 
вали Филологи и сам минйстр нар. просв. Головин, Валуев силою 
своих -жандармов отвічав на наукові и культурні аргументи. 

„Но — по словам-ь Академій — стремленіе образованнихг 
украинцевт. кь просвішенію своей меньшей братіи, любовь к-ь 
своєму, уже иепитавгоему свои силм на разнихг поприщахт., на- 
конець и естественная реакція противг незаслуженнаго гоненія,, 

*) Об* огм. 12. ст. — **) Тамь-же 1.3. ст. 



14 



почти отнявшаго у нихь право на пользованіе родною річью не 
только спасли ихі. оть унмнія, но и заставили подумать о сред- 
ствах'ь кі. удовлетворенію своеГі уаконноп потребности вї. слове- 
сному общеніи сї. непросв'Ьщенними земляками". (16 ст.) 

Л такть литературна робота малороссовг перенеслася в 
Галичину, ,,к'ь великоп пользі и гордости Австріи, но и кі. не 
меньшему, если не еще больпіему вреду ц упиженію Роесіи." 
(слова Акад. 16 ст.) 

Само собою розум'Ьеся, что тота реакція Россійско-Ь полиціи 
против природного розвоя малоруської^ письменности, много по- 
шкодила и самой сей письменности, ибо, як и Акад. Наук при- 
мітить, даровитихт. людей о много больше должно бшти на Ук- 
райні, як в Галичині, и кромі того малорусси У'краиньї и ма- 
теріально богатші, як Галичане. Велику утрату маві. малорусь- 
скіп народ Роесіи и из того, что ,,сочиненія, написанния вь 
Роесіи и напечатанння вь Львові лишь рідко доходили до тіхг, 
кому они бнли предназначенн и такими образом-ь по^ большей 
^асти не достигали своей главной ціли". (17 ст.) 

В 1876. р. в Петербурзі собралася комиссія из миньстров 
внутренних діл и народного просвіщенія; обер-прокурора Св. 
Синода, ШеФа жандармов и М. ЮзеФОвича, издавшого в 1863 -р. 
брошюру о русско-нольском и русско-малоруськом вопросі. 

На предложеніе сеі комиссіи закон 18/30 мая 1876 р. 
1) запретив ввоз всіх малоруських книг и брошюр, 2) дозволив 
по малоруськи печатати лишь а) историчні документи и памят- 
ники, б) произведенія „изящной словесности" — „но безт. отсту- 
пленій оть велико^усскаго правописанія", в) сценическі пред- 
ставленя и чтенія. 

Сесь закон не бив сепчас опубликовая и россійска интел- 
лигенція узнала о нем лиш из Парижских газет и из брошюрн 
Драгоманова, представленноі Парижскому з'ізд) литераторов. 

Но, коли россійска внутр. политика и полиція преслідовала 
малоруській язик, об^ективна вел. русска наука стояла все против 
таких стісненій. І і 

Так 8. децембря 1880 р. Петерб. Академій Наук виписала 
премю имени Костомарова за составленіе малоруського словаря. 

Вь 1881. року на доклад министра внутр. діл графа Иг- 
натьева царь Алексамдер III. розсказав пересмотріти правило 
1876 р. И тогда позволено било: 1) печатати малоруські сло- 
варі, 2) сценіїчні вистави малоруських пьес и пісень, печатати 



15 



малоруські тексти при нотах, но опять зап.рещено устроГіство 
спеціально малоруського театра. 

В 1894. р. обновили заборону ввоза малоруськик книг цз 
за границьі, а в 1895. р. заборонили еиі;е и малоруські книги 
для дітского чтенія. 

Но,к концу ХіХ. и на початку XX. віка стала славянска 
Филологія и нтнограФІя заниматися вопросом малоруського язика 
и народа и доказала, что так вокализм, як и морфолонія и за- 
гально язикова природа малороссов ближе стоить к южно-сла- 
вянским, як к сЬверо-славянским народам. 

Обширніпше стали розберати вопрос сей и великорусскі 
Филологи особливо Платонов, ІПахматов и Будде и так наконець 
в 1905. році, коли ,,Петербургска Академія Наукь'' в обширном 
докладі, исторично и филодогично доказала права и потреби 
самостойного малоруського язика, тогда зрушили стісненія против 
малоруськоі литературн. 

Послі сего хотяп дуже короткого описанія исторіи пере- 
слідованя малоруського язика подитйчними властями цареславного 
абсолютизма, звідаю, ци не смішна балаканина п. Гусняя, о 
Бисм^ркі, о ІІІептицком, Стадіоні и пр. ? 



Квестія о сепаратизм'^. 

Против прихильников малоруського лптерат. язика най- 
частіпше видвигаеся обвиненье о сепаратизмі. Сим обвиняла 
первнйраз и шизматицка Церков малоросов, боячися од западни- 
чества (т. є. правди в вірі), потом польска шляхта и жидьі 
(боялися од просвіти селянского народа), се твердила и царес- 
давна полиція, коли боронила писати, печатати и даже и говорити 
по малоруськи. 

Як то вже Пет. Акад. Наук виповіла, „сіє обвиненіе осно- 
вано лишь на односторонномТ) пониманіи исторіи малорусскаго 
народа и язика и на тендеяціозном-ь стремленіи ограничить права 
малорусской народности вь угоду неправіїльно понятихь инте- 
рессовь великорусскихо и общерусскгіхе". 

Исторія бо доказує и доклад Пет. .\кад. Наук признає, что : 

1. Украинофильство с початку „носило характер демократи- 
ческо освободительннй, виразившійся вь боробі сь кріпостннмь 



16 



правомї. и опиралось на панславистическія основн, такь якг членн 
его мечтали о единеніи между славяйскими племенами, среди ко- 
торихг они требовали самостоятельнаго положенія и Малорусамь". 
(10 ст.) ' 

И сам Шевченко в письмі к ШаФарику пропов'Ьдае потребу 
братского обединенія славянства „на почв'Ь единства и любви". 

2. Первий отпор за часов Петра Вел. встр'Ьтив малорусь- 
кій язик со сторони шизматицко'Ь церкви, .,ради охранн правов-брія 
и единства Восточной Праволавной Церкви'', и заборона вндана 
против западничества богословов малоруских, котрі свою христі- 
анску културу переносили аж в Москву. Их и обвиняли в ,,еди- 
ноуміи СТ) паною и ст. римскимт. коетеломт>„.(Акад. 7.) 

3. Ненависть против малоруського язнка питала реакція 
польсЕих поміщиков Украйни против освобожденя малоруських 
крестьян, котрим их родна школа почала отворяти очи и обучати 
их людским правам. Сесі поляки и „пустили вь ходь обвиненіе 
учителей зтихьшколт. вг возбужденіи крестянства кь мятежу " .(13. ст.) 

4. К реакцій Св. Синода, полиціи и польских поміщиков при- 
соедйнилися и жидн, котрим также не било в интерессЬ култур- 
ное поднесенье малороссов и их газета „Сіонт." первийраз обви- 
няла украинцов в сепаратизмі. 

5. Заборонами оторвала власть малоруській язик од его при- 
родної почвн, вигнала за границю, и сесим визвала боротьбу против 
властей Россіи, визвала самооборону малороссов за права их род- 
ноі річи и подала возможность ворогам Россіи и славянства 
використати антагонизм двох найбольпіих славянских народов. 

Если тоже настав сепаратизм, тогда в том головним винов- 
ником є близорука реакційна политика цареславноі Россіи, и если 
хочеме, чтоби того сепаратизма не било, тогда мусить и перестати 
всякій гнет, всяка ненависть против малоруського слова и письма, 
ибо то закон природи, что чім ліпше стісняеся воздух, тнм 
сильнійше буде отвічати на стісняючу силу. 

^Малорусская письменность — каже докладь Пет. Акад. 
Наукь (ст. 28.) — возникновеніемг своимт. удовлетворила, оче- 
видно, назрпвшей потребпости и вь созданіи ея всего меніе при- 
нимала участія политическая интрига или нездоровая тенденція" . 

И справедливо звідає Акад. Наук : „Можноли вт. самомт» 
ділі ограничить область употребленія литературнаго язнка тіми 
или другими преділами ?" 

То самое звідаеме ми и от наших москвофилов, котрі хотіли 
би ^а силу спинити природний розвиток нашего родного язмка. 



\ 



17 

С Акад. Наук отповідаене им : „Нітг, творческая мьісль 
не можетг бнть остановлена искусственнизіи преградами. За то 
всякія искусственншя преградн дадут-ь еГі всегда ложное тенден- 
ціозное направленіе : приведенние внше Факти показали, какь 
бнль загнань широкій и свободнмп потокі. малорусскоп твгорчес- 
коп мисли вг узкія рамки иолитическоГі партій, образовавшепся 
вь Галиціи, но усиливающеп свои ряди, оживляющеп свою д-Ья- 
тельность внходцами изть нагаеіі Украйни, партій могущественноп 
и популярнон именно потому, что одна она блюдеть свободное 
развитіе малорусскоіі письменноп річн" 

Стіснительні закони пише дальше Академія (29. ст.) „разру- 
шилиту братскую связь,которая завязивалась в-ь разнихі. сборникахг 
и періодическихт. изданіяхі между ведикорусскою и малорусскою 
письменностью. Они прекратили и братское между ними соревно- 
ваніе, разгединив-ь ихі, окончательно и устранивт. ту общую 
почву, на котороіі естественнимТ) образомТ) опреділились би взанм- 
ння отношенія между об'Ьими письменностями. Ми виділи, на- 
конец-ь, что зти закони содійствовали искусственному росту мало- 
русскоїї литературн вт. Галиціи, ибо здісь, во Львові и Чернов- 
цахт., еп пришлось отвтЬтить сразу вс^мь многообразннмт. требо- 
ваніямь жизнн : малорусскіп язикь сталь язикомь просвіщенія и 
политики, науки и литературн. Правда, и здісь онт. встрітился 
сь великорусскою письменностью, поддержанною старою галицкою 
партіеіі, но вражда, смінившая прежнее братство в-ь Россіи, 
перенеслась и сюда, и язнкь— вь нача-іі, пожалуй, одинь только 
язнкь— сталь источникомь непримиримоп враждн между двумя 
половинами галицкоп интеллигенціи. Нравственннй ущербь, на- 
несенннп великорусскоп народностн и ея письменности отколов- 
шеюся или точніе отколотою оть нея письменностью малорусскою, 
не вознаградится поддержкоп, оказанноп РоссіеГі ніькогоримь пе- 
ріодическимь изданіямь Святоюрскоп партій."*) 

П тепер зайди лемки перенесли сесю непримириму вражду 
и к нам. Но як на Украин:Ь и в Галичині побідив народний нап- 
рям, так и у нас естественно лишь народовці могуть вийти по- 
бідителями. Но если не засвітить солнце правди в уми нашоі 
интеллигенціи и с помочью обьективннх виводов пет. акад. наук 
не ступить на дорогу здорового порозуміня язикового спора, тогда 



*) Святогорска партія в Галичияіі вочнпкла в 60-нх роках мпну- 
дого сгол-Ьтя В язикових справах била противна народному язиковп 
а" вели '^ескі пархію каноники мптрополичоїі церкви св. Юря у Львов*. 

2 



18 

в сей то неминуекоп поб-Ьд-Ь не лишь малоруській язнк иобідить 
но побідйть и думка сепаратизма. 

В Россіи уаав царизм, упала нерозумна и погубоносна реак- 
ція, їїз тепер'Ьшиоі револуціи поб-^доносною думкою має внїіти 
между прочим и братска солидарность великорусов и малорусов, 
має поб'Ьдити наука и правда. 

У нас настала вже можливость свободного розвиваня нашего 
родного слова. Но не настала еще тота св'Ьтлость, тота доста- 
точна исторична и Филологична орієнтація в вопросі язика, котра 
потребна к тому, чтобн сесі опасн-Ь для културн и для политичноі 
свободи интриги вже а Іітіпе били отвержен-Ь. 

ІІбо зв-Ьдаєме : Кому хоснуе роздуваня огня ненависти и 
сепаратизма ? Никому, лишь ворогам напіоі свободи и ліЬпшо'Ь буду- 
чинн. Ибо кто поддержуе у нас напр. из чехов напрям велико- 
рущинн ? Швегла, КлоФач, Брепха. Значить : Централистн, котр-Ь то 
говорять, что шкода бнло русинам дати автономію, або, як Швегла 
казав, мізстна автономія русинов можеся толковати и так, что они 
могуть соб'їі вибирати старостов в селах. 

На Словакін, словацкі патріоти также висказалися коло 
россійщинн и против нас, хотяй един новинарь ^Ческого Слова'" 
(газети Клофача) отверто казав, что русинов держить он такими 
сепаратистами супротив великороссов як словаков против чехов. 
Пан Шварц в-Ьроятно не знає, что русини о много дальше сто- 
ять од россіяп, як словаки од чехов. 

її комунистн, тап свідом-Ь мадяронн суть отверто против 

нашого народного язика, ибр им скорше бнло би под руку, если 

бн наша интеллигенція и далше дурила русина через незрозум'Ьлу 

кацапску тарабарпі;ину (бо великорусского язика они добрі не 

знають.) 

Но зв-їідаєме : ; к можеме еоединитися з дальшими русскими, 

если отриваємеся одблизших братов русинов? Поправд-Ь робота 
москвофилов-русиноФобов є найгоршим сепаратизмом серед руси- 
нов и против россіян. 

И як в Россіи^ аввторитет науки, Академія, защищала инте- 
ресси правди и права язика малоруського, так и у нас чешскі 
филологи, чешскі слависти заступають права нашого родного 
слова; на ихг мн-^Ьніе установлено в первнх глубоко уважаемим 
правдодюбіем президента Масарика в Генеральном Статуті, что 
урядовом язиком повинен бити наш містини народний язик. 

Віруеме, что с помочью ческих славистов удасться нам под- 
яяти у нас славянознавство и розогнати п хаос правописи. 



V. 

Ци мож до малоруського язьїка примі&нити великорусску 

правопись? 

Коли в 70-х роках мпнувшого в-Ька под примусом за- 
граничноі крптпкп и поступа филологіїї полпїична власть 
Роесіп прпнуждена бьіла датп уступкп, тогда в 1876. р. по- 
зволила печататп псторпчн'Ь докуліентьі її „пропзведенія 
изящноГі сювесноетн", но сіп предппсано печататп „безь 
ВСЯКИХ!» отступленій от'ь общепріїнятаго русскаго правопп- 
санія". В 1880 року наново видано, что „употребленіе цер- 
ковнаго шрифта вь малороееійскихь нзданіяхь представля- 
етея весьма желательнимь". 

К еему правко додала Акад. Наук прпМ'Ьтку, что 
„еслибн п-Ьсенка в роді. „Оп Семене, Семене, чом не хо- 
диш до мене?" появилась отпечатанною буквами Св. Пцса- 
нія п богослушебннхь книгь, такое протпвор'Ьчіе формьі сь 
содержаніемь неизбііжно визвало бьі репрессію со стороньї 
той-же цензури". 

На основ'Ь ВИСПІЄ помянутого закона о пріїмусовоп 
велпкорусекой правоіапсп не дозволено печататп напр. по- 
аму В. Бтлого „Марко проклятий" (1. апр. 1878) лпшь за 
то, что автор сім- там писав і вміето и. 

Тогда обшпрно обеуждали филологи вопрос о малоруеь- 
ком правоппеаніп, п вже в 1877 році била „дозволена кь 
обраіценію вь Роесіп" учебна книга „Руска читанка" для 
внспіоп гпмназіи" Алекеандра Барспньекого, внданна у 
Львові. 

Петербургска Академія Наук крптпзуючи укази 1876. 
п 1880. роков, рішительно протестує протпв таких пред- 
писаній п заявить, что „употреОленге общерусскаго, т. є. на 
самоль діоліь велгікорусскаго щшвопгісанія вг лалорусскихг 
текстахо єсть вооогце зсштя неисполнимая, потому, что пра- 
вопгіеаніе неизбігоюно подчиняется фонетить, а во работахь 
лингвистическихь како словарь, представляєте я дтломо прямо 
немислимим-о" . (Ст. 21.) 

Се повішнн собі зазначити и напіп консерватисти, 
кот^і не знають одорватися од святого йора, уважають за 
неотпустительний гріх писати и перед й або і межи двома 
согласннми буквами. 

2* 



20 

Они не позирають на то, что в россійском язнку и 
вьіповіздаеся як мягкое і, а ?г, як у нас ье ; забивають, 
что закони великорусско-Ь правописи прим'Ьненьї до вели- 
корусского, а не до нашого вокализма. 

О вокализм"^ нашого язнка занимався я в другой бро- 
шур'Ь моей, туй лиш то зазначу, что из гласних лишь 
букви а и у мають еднаку роль так в мало-, як в велико- 
русском язнціі, друг'Ь гласн'Ь букви всЬ иншак внпов'Ьда- 
ются и переголоеуються. 

На пр. слово „гости" великорос випов-Ьдае „§азїі" (сііе 
Сазіеп), но малорос вже не буде читати сіє слово так, як 
оно повинно бити т. є. Ьозїі, ибо у нас и вьіпов'Ьдаеся, як 
мадярское середное є (напр. кепуег). 

Або на пр. латинское слово „тіпізіег" по великорус- 
скому одповідно може ся писати так: „миниетерь", бо так 
и внпов'Ьдаеся як і, но малорос повинен би слово „мини- 
стер" читати вже, як „тепезіег". 

Або бер:Ьм слово „при-|-иду= прийду" ; по великорус- 
ской правописи се маеся писати так: „прійду", ибо перед 
й не можеся писати буква и. Се москалевп одпов-Ьдае, бо 
у него и=і, но русинови н'Ьт, ибо у него и не виповідав- 
ся як і. 

Словой вокализм малоруського язнка не позволяе при- 
м'Ьнити правила великорусского письма до малоруського. 

Акад. Наук и каже о тьіх, котр-Ь примушовали велико- 
русску правопись на малоруській язик : ' 

„Ми склонни думать, что йми руководила мисль сбли- 
зить посредствомь правописанія малорусскій язикь сь рус- 
скимь. Странное заблужденіе ! Прежде всего, что разум'Ьть 
подь требованіемь придерживаться обш;епринятаго русскаго 
правописанія ? Если понимать требованіе закона 1876 г. такь, 
что напр., малорусскія слова : віра, місто — долясни явиться 
вь великорусской оболочк'Ь : в'Ьра, м-Ьсто, т. є. чтоби звукь і 
изображался буквой "Ь, спрашивается, что пом'Ьшаеть Ма- 
лорусу пзображать черезь букву із звукь і также, напр., вь 
словахь : д'Ьд или н-Ьс ? — Вниграеть ли оть зтого д-Ьло сбли 
женія сь великорусскимь язнкомь, гд'Ь зти слова звучать 
ледь, несь ? Но если д'Ьло идеть не обь обш;епринятомт^ пра- 
вописаніи, а только обь обш;епринятнхь вь русскомь-алфа- 
вит'Ь буршахь, то почему защзетнимг сказалось писать віра, 
лпс вмпсто вира, лись, если і — рувская буква (мірь), и почему 



21 



лалорусскгй звуко ..«'", не смягчаюгцгй щ^едшествующей согласной, 
предложено чзображать черезь ьі, а не и ? Во всякомь слу- 
ча'Ь малорусское письмо сь вні-шнеп еторонн могло бн срав- 
нпться сь велпкоруескимь скорше всего, пріід.?^>/кнваяеь пра- 
воппсанія Малоруса Максимовича. Но, кому же нужно такеє 
вн-Ьшнее сближеніе ?". (Ст. 37.) 

Нашп ,кацапетвующіе" в своей неукоетп еще дальше 
йдуть. Они не лишь звучню, но п морфологію малоруську 
убивають формами великорусского язьїка. 

Что ,спм противо-естественннм насильством як много 
шкодять култур-Ь народа нашого, на то класспчно указує 
Академія сими словами: 

„Мьіели. и , чувства Малоруеа неудержпмо рвутся на 
бумагу, п ему н'Ьт'ь иного исхода, какь внразить пхь обнч- 
ньімь своимь простор-Ьчіемь, пбо чужднп ему велпкоруе- 
скій литературннй язнкь не можеть стать проводникомь 
родной его ріічн, не можеть, и по суш;еству своєму, не 
должень бнть сь нею сблпжень и сравнень. Реформн Пет- 
ра Великаго внвели Россію на путь світской образованно- 
стп : вь результат-Ь, еь одной стороньї, книжньш велико- 
русскій язнкь сравнялея сь разговорннмь язнкомь Велпко- 
русовь, а сь другой, разговорньїй язнкь Малорусовь сталь 
язнкомь новоп малорусской пиеьменности. Не допустить 
законность п ееі*ественность зтого послідняго результата — 
равноепльно бнло бн признанію того, что св'Ьтская образо- 
ванность не коенулась Малоруеа ; зто бнло би равносильно 
признанію того, что на сЬвер'Ь — вь Москв'Ь н Петербург^ — 
світская образованность должна бнла сблизить язнкь раз- 
говорннп и письменний, давь первому изь нихь перев'Ьсь, 
на юг-Ь же, вь Кіеві, та же св'Ьтская образованность дол- 
жна била только зам-Ьнить старий письменний язнкь но- 
внмь, еш;е бої-Ье отличннмь оть разговорнаго, еш;е бол-Ье 
ему чужднмь". (Ст. 26.) 

Той, х\кадеміею осужденной „непсполнимой затій", 
желае служити и п. Гусняй, коли заявить : „Признавая 
общерусскій литературннй язик и требуя его введенія в 
школахь и урядахь ми оть народнаго наріічія отклониться 
не хотимь". 

Словом п. Гусняй и сам, хотяй филологпчно не розсу- 
див д-^ло, природно чувствуе, что общерусскій язик (якого 
по словам петерб. Академій п не є) не може бити нашим 



и зато не хоче отклонптися од ,,народнаго нарЬчія". Як: 
думає псполнпти „непеполнимую затію", о том не говорить,. 

Шкода II трудитися ! Не удалося то на Украик-Ь, не 
удаюся в Галичин'Ь, даже п на гіравославной Буковин-Ь, не 
удасться оно п нашим москаофилам. 

Повторяємо : шкода за роботу, шкода за утраченное 
врвмя, п найбольша шкода за утратьі народно'Ь културн. 

II. Гусняй каже, что простим язьїком нашим не мож- 
но лиш о домашних р'Ьчах бесЬдовати, что руський народ- 
ннй язьік зовсЬм не способньїй до вераженя вьісших по- 
няїій. На се см'Ьеме ему сказати, что он ще а ни одного 
малоруського классика не перечитав. Еели би бьів на при- 
мі-р хоть дачто читав из Шашкевича, мог бн бнв видіти 
як можно взнестися високо, як можно нашИхМ язиком без 
чужо'іі примішки п найвисш'Ь понятія о Воз'Ь гладко ви- 
говорити, та ще як сильно, як мудро, як ноложительно,. 
основно. Не язик народний винен, але тот наш самоучок, 
котрий не знає ^ по руськи. Шашкевпч не рок не два ви- 
учовав п розбирав народну бесіду : То радимо ми и пану 
Гусьнаю и другим, чтобн взялися до роботи, бо без праці. 
никто не стався еще пиоател^ом и лингвистом. 



Что говорить нам исторія литературьі Подк. Руси? 

Наши ліосквоФили часто отзнваються на то, что у нас 
всегда писалося по русски (значить : но великорусски), и что 
лишь новіпше заводять русинство ци украинизм. 

То каже и п. Гусняп, котрий опираючися на слова Н, Л. 
МустяноБИча смів повторити неправду, что „Карпаторуси стояли 
всегда на точкі зрінія единства русскаго литер. язнка" , и что 
нашим литературннм язиком бмв всегда язик Пушкина, Гоголя 
и Тургеньева (Ст. 3.) - 

Ниже обширніпше докажеме, что се єсть до неба вопіюча 
неправда. (Вже и проФ. Др Тихій указав на то, что не Мустя- 
нович, на галицкіп позт Н. Устянович написав р. 1886. что „ве- 
ликорос пише по нашому и внговоривае по своєму".) 

Звичайно так говориться, что наша письменность дуже 
молода, ц п. Гуснай датує еі лишь од 60 — 70 літ, т є. ' од 
часов Добрянского. 



23 



Нов'Ьпшое покол+)Ня ил исторіи литературьі сих 6і' — 70 
роков хЛіало знає, позирає лишь поверхностно букви письма и из 
того судить, что у нас бнв всегда напрям великорусскій. 

Та сеся думка дуже хибна. 

Стар-Ь рукописи и людова словесность ясно говорять, что 
у нас била лнтература, и то жива и народна и перед 1830 и 
1840. р. 

' Др Гіядор СтрипскіГі в брошурі „Старша руська пись- 
менность на Угорщині" вже в 1907. році указав на наши 
старі рукописні книги из ХУ — XVIII. віков як напр. на ^Ііто 
пись Мукачевского Монастиря из р. 1458., Толковное Евангеліе 
из селі Скотарського (1588.), Догматика (1598), Гукливскіп літо- 
пись (1660.") Учительное Евангелія О. Теодора Дулишковича 
(р. (1673".), Учительное Евангеліе из Данилова ''ХУИ. в.), 
Притчи и казаня Тесле'вцьового (ХУІІ. в.), Унгварскіп рукопись 
(Казаня из ХУІІІ. в.), Угроруськіп співаник (ХУШ, в.) и пр. и 
на людову словесность с еі казками повірками, співанками, 
пословицами и загадками. 

А из сих річей голосно говорить к нам народний дух на- 
шоі литератури. 

Др. Стрипскіп перестудіовавшп спомянуті в его брошурі 
найстарші яашп литерат. памнятники и то 56 кусников и нап- 
давніпші стихотвори, звідає: ^.На што нас сесі старі писаня 
научають ?" И од повідає : 

„На сампередт. на тото, што наші діди уміли знаменито по/ 
руськи писати, а то подекуди далеко ліпше, як ми, позні внуки. 'і 
Такиить чистимг, народнимт. руснацькимі. складом-ь йдуть сесі ( 
слова, гейби іх-ь декто изт. нашихт. селяниновь теаерь прика- І 
.зовавг, Запамятапме собі добре :' передь двастопятьдесятьма ро- і 
ками красше и розумнійте писалось у насть, які. теперь. (Бо | 
кладіть руку на сердце, пане читателю, ви би не потрафили ; 
такті просто и гладко руськимх складомт. писати, як-ь отсі старі!); 
Та чому сеся дивнота? . 

Подг Карпатами такг изь нашого боку, якг из'ь Галицкого 
не било у ХМ — XVIII. столітяхг ни просвітних-ь осередков 
(центрові)), ни знатній шихг школі, руських-ь. Не бшло літера- 
тури по нашимь розуміньємг, не било панськоі читаючоі пу- 
блики, отже не било кому и писати по панськи, тобто по ученому 
— церковному. Наша стара публика била переважна не читаюча, 
але слухаюча, отже треба било сесі церковні оповіданя писати 
такамг язикомь, якого простий народь добре розумівх. Толу то 



24 



уст твори старшо)Ь письменности писать на2)одньимо, руснаць- 
кимь словомг, якій у нась тогдьі говорився.'" • 

Воистину правда, что если бн мн знали бнли продовжати 
сесю народну письменность у ХіХ. віку місто чужоі велико- 
руїцинн, то мн би стояли теперь вьісоко у просвіті. Бо тота 
стара письменность бнла наша, виросла на ншиой земли, та 
мала будучность, но лишії треба бнло еі плекати. 

Але нам судилося иншак : — пипіе Стрипскіп — коли ,,по 
цілой Угорщині» найкрасше цвитаві. демократизм (народовство) по- 
литично и литературно, тогдн передникам'ь угорскоі Руси забаглося 
до аристократноп, до панськоі, великоі российщини. Перервали 
зовсімї) связь, якій наст, вязавь до просвіти и передань літератур- 
ньіх'ьХТіІ— ХУІІІ. ВІКОВІ.; завели у насг новий, але чужій письмен- 
ний язнкть московській, та еимі. перерізали народт. на дві окрем 
части: на панове и на простий людь. Перші не научилися и до 
нині по московськи, а писати імь по простацьки всетаки не 
хочеся; наслідкомт. сего простаки лишилися „у тьмі кромішной", 
збідніли та помарніли. Се перша наука, яку можеме стягнути 
изт. старшоі письменности". 

И что причинило упадок народноі литературн ? Исторія и 
се красно нам потолкуе. 

В часах Андрея Бачиньского зачали наши попи учитися 
в Тернаві по латині. По латині они п говорили и вже смі- 
ялися з тих, что говорили та писали по руськи. По латині за- 
чали ті нові вже учені попи писати. Але якое бнло то их 
письменство? Кто их розумів? Хиба другі попи, что знали" по 
латині, бо народ что знав только по руськи, тих книг не читав 
и не мог читати ! Так и отвнкли от руського письма. 

В 1831 р. явиться граматика Лучкая его „Д Бесіди" в 
котрих заговорив народним язиком. • 

Коло 1840 року виступає и Духнович. Язик в его творах 
опертьій по большоп части на народйом. Духнович написав и 
„Граматику^'. Ту граматику видав в Будапешті П. Раковскій. 
Раковскій змінив без дозволу Духновича правопись кцижки, 
,,на осйованіи чисторусской ореограФІи", за что Духнович дуже 
сердився. 

В 1867 р. зачинає виходити в Ужгороді ,,Сбіть". Той 
поставив собі за ціль ширити ,,оощерусскіа ліітсіїатуртьіп''' 
язьів и „русскую литературу". її як то остро брався он до діла! 
В 4. ч. из 1867 року пишеся в ,, Світі": ,.Не падобно намг 



25 

составляти латературу, какі. то ділали на пр. наши братья 
Мадьяри — надобно только обучивапшся еи ! То задача наша 
сторицею лекша какг била помянутих'ь братьевь и соотечествен- 
ников-ь нашихТ) оті года 1820" и т. д. 

Готова литература вже в 1867 р. ! 

Мадяре не мали готової и творили 1 Подкарпатська Русь 
вже вь 1867 роц']Ь мала готову литературу І ,,Не надобно намь 
составляти литературу ! 

На „Світь" покликуються часто, як на новинку ,,обще- 
русску". А ктось, что не знає д-Ьл мог бн думати, что и 
всі Подкариатскі Русини из 1867, 1868 и слі^дуючих літ бнли 
общерусскими та думали як Світь ! Подкарпатськт Русини из 
1867 и 1868... била противюо лосковскому духу „Свіьта"' и коли 
„Свігшо" почав писати 710 московски, по литературному, стали 
люде его лишати ! С початком 1868 року воює не бььло й 200 
таких на Подкарпатской Руси, котрт хотігли би ,,Свгбто" 
читати и за него платити . 

В 1. числ'Ь „Світь" из 18в8 р, є „Отвертий листь до * 
редакцій ,,Св}ьта'\ Написав его якийсь ,, Верховинець". З того 
листа наведеме деякі уривки. Верховинець пише дословно так : 

...„Четиреста" и десять предплатителеп надобно (или по- 
требно) кг тому чтобг „Світ-ь" безь утрати Общества св. Ва- 
силія, какг издавателя сдержался ; а мні донеслося, что ни 
половина сего числа еще не явилася до дне 1-го января, и что 
Общество св. Василія только добродушіемг и вг надежді лучшія 
будучности — „только на 7іробу" — приняло на себя издержки 
„Світа" еще на четверть года". 

„Я размншляль о причинах!, того равнодушія, которимі, ~ 
публика наша — сь из^ятіемг нікоторихі. предплатителеп — 
оті. ,, Світа" отвернулася." 

...„Первою причиною паденія „Світа" вть очахь публики 
нашей кажется бити : письменний его язьшо. Кажется., что 
„Свігто" пигиетг язикомо неразуміьльїмо, непонятньїмь пу- 
блгіюь, писатели его самоохотно вьіберають слова, изріеченія, 
слоги, ИЗЬ словарей и не употріебляють язьїко, НОТОрьімь гово- 
рить или слова, которня кожднй читатель розуміти можеть безь 
словара — которого еш;е и не єсть, чтобг вь пем'ь толковішіе 
словь на мадьярскомь язикі найти можно било. Публика наша 
оюелаетг, чтоби писатгі „понагиему", безь „цифрованихо слов^ 
безь московскихо слогово". безь ,,новьіхг, вираоісеній^^ . Для чего бо 



4 золоти ежегодно жертвовати на то, чго не разуміень и читати 
не можемт. сь пользою и легкостію.... 

Седмою причиною приводится, чго „Світь-' не єсть для 
всего нарада, толької для образованн'Ьппіихь людей ; а тЬхі. не 
єсть только, чтобь 500 предплатителеД собрати можно. Даже на- 
добно би била часопись, нисана такг, чтобь ею при образованной 
части народа и нижшія сословія, учители, селяне и пр. пользо- 
ватися могли." Верховинець. 

Але отсей тверезий та розумний голос ,, Верховинця" не 
знайшов послуху в редакцій „Св1>та". „Свіітг" дале писав не 
„по нашому'', а уживав „циФрованнхі." слов, ,,московских'ь сло- 
говь" и т. д. Очевидна р'Ьч : Русини из 1868 року не розуміли, 
не читали и не платили за „Св-^т-ь'^ 

В ЗО. числі из ІЬв9 року зачинаються в „СкЬті'" статі 
„Како нміоєМо писати ?''' В тих статях застановлявся редакція, 
яка є причина упадка „Світа". И каже : Что причиною сего _ 
паденія'? Да, „паденія". бо „Світь" со начала сщюшо постояло 
— послгг упадало — а еще упадалг по той мщль, 7іо копіорой 
чистился, ооразовался и усовершался. язикг, на которомг- пи- 
санньїми били статьи его../' 

Внсше згадана статя тянеся в ЗО, 31, 32, 33, 34 и 35 чис- 
лах „Світа" з 1869 року. Наведеме з неі колька урнвков, чтобн 
показати, як вже тому пятьдесять літ дивилися на Подкарпатской 
Руси на „общерусскій" язнк ! 

В 33. числі ,, Світа" каже редакція межи иншим : ,,Во- 
прошаемг : сдтлались до сихо порг лщзи, здтлался ли малігй- 
шій кроко ко тому, чтобь нашо „Свтт^^^ остался приступньїмг 
и народу '? Имиеть ла сей „нарадо" и малійшія пользи изь 
нащего литературного дійствія, которагв представителемг — ожи- 
вотворителемь — и рипсШт сиїтіпаїіопіз „Світь"?... Всі на- 
родности вь Угорш;ині — даже еще ц потупленнне жиди, имі- 
ють свои литературння предиринятія для народа — то єсть, 
для простато народа — мн же не иміемг ничего для сего 
,, простато народа и хотимь славитися литературою^ сему народу 
по крайней мщлг неприступною! Творимь изь литературьь 
моноущль, содержанний для нтскольпо людей, а народь оетавля- 
•емо таМо, гдуг прегисде биЛо — при невуьсясествіг" . 

Або в том самом числі : 

,,Ми ділаемь явний воарось : будемо ли имїьти пользу 
изо того народь. ежели десять или двад>(ять мужеп изь паст. 



:^( 



станутся литераторами, а народг останеть бе-зо науки безь- 

Щ)ОСв}ЬЩЄНІЯ'' "? 

В 34. ЧИСЛІМ автор васказуе сякіі важнЬ думки ; 

„Л. то всегда рабство не имЬти своей воли, но сліпо идти 
за иннмь, куда онт. яась поведетг... Головное то діло для 
народного образованія, не гіскати. литературу народи — осно- 
ваніе лигіїературного развитія индіь, какь во самсло народгь". 

Огсе уравки из ,,Св'Ьта". Пз них видно ясно, чго „Св'Ьт'ь" 
не пустив кор'Ьня и великорусскоі литературн не перен-Ьс до нас. 
Что больше : межи русинами викликав сей великорусскіп напрям 
негодованя и реакцію. Вже тогди перед 50 л-Ьтами хот'Ьли Подк. 
Русини мати литературу ,,по нашему", по своєму матерному язику. 

А сяких протестов против -русского" язика, г. против ни 
мало- ни вел.-русского язнчія находиме богато и в Листку. Май- 
же постоянно поносуеся редактор о ровнодушіи публики. В 19 ч. 
1886 р. осуджує У. Метеор .іізик Карпата, что ,,сочинил'ь небн- 
валип язикг"'. Дописователи требують язик ,, легшій". Появилися 
статьи Безйорова против ТЬ-а (18., 19. ч. 1886). Як „образцн 
наріїчіп" печатае „Листокт.'' нар, пісни, віьрпіи, оповідана (13, 
14, 18, 20 'числа 1887). Вірши Фенцика. что написав к своей 
зарученной, написан-Ь чистим народним язиком. 

.,Общеруеская литература" вже тому 50 л'Ьт роздвопла 
Русішов на Подк. Руси на двоє. На „ученихі) лптераторовь" 
II ..темннй народь". „Св-Ьть" пз 1869 ч. 33. каже в статі 
^КагчЬ пміемь аисати?" „произвели литературу для нісколь- 
ко людей, но прпнебреглп народь п оставилп его безь лпте- 
ратури, даже безь азбуки, безь букваря, библійкп п катп- 
хпза... Воть примі рь : мьі издаемь всенародную исторію 
для интелигенціп — думаемь для нея издатп п словарь, — 
но п для народа не ііздалн мн еще и одинокую лптератур- 
ную букву, кромі рождеетвенпьіхь п пасхальньїхь аісней 
и то все — на церковномь язикі". 

.,Церковная Газета", „Світь", „Карпать", а потомь п 
„Листокь" брали готові фельетоньї из ріжннх російских 
новинок и нх передрукововали. Але то, что бьіло своє в 
Москві — се бьіло чужое на Подкарпатской Руси ! От в 
33. числі „Світа" из 1Н69 пише ,Крптикь Світа" такое 
про ту готову литературу; ,Для чего намь искати что то 
в чужині, прежде ом нежели мм укріпилися дома'?... 
Не довольно намь остріти перо на московскихь исто- 
рическпхь предметахь, ьюгда наша собственна исторія дає 



нам ежедневно довольно спосооа поощряти перо наше — 
надь еамнмії себя... Докол-Ь мн ходим-ь по Москв-Ь и Ку- 
ликовомь полі : дома сгорпть собственная будовля... а ни 
оть Дона, ни оть Куликова не прійде нпкто гасити!" 

А колько людей отеє чужое незрозуміілое письменство 
одчужило од нас п перекинуло до Мадяров — про то и не 
згадуеме! 

Досить, что вже перед пятьдееятьми л'Ьтами осудили 
Подкарпатск'Ь Русини „общерусскую литературу" як не 
родну, а чужу. Чиж дивниця отже, что мн, ньін'Ьшное по- 
кол-Ьня, ннн'Ьшні Подкарпатск'Ь Русини не хочеме вже 
блудити, як блудили наш-Ь отцн ? Не хочеме блудити шу- 
кати чужих богов, а хочеме творити п розвивати нашу 
родну материнску бесЬду п културу. 

Наши москвофилн коли говорять ,,о нашей литератур'Ь", 
глубокр мовчать о всЬх тих, котр'Ь писали по пашему. 

Моеквофильї из малороесов отзьіваються лпшь на Гоголя 
и не споминають множеетво малоруських писательов. 

И пан Гусьнай згадуючи про словарь, Митрака и Бес- 
кида каже : Других „русинских" словарей зд'Ьсь вообш;е не- 
существует. " — И се є „вообще'' не правдою, бо в 1883 вий- 
шов сдорарь Ласлова Чопея котрий є нав-Ьть до сих пор 
найл'Ьпшій бо не перероблений з російеьЕшх еловаров, но 
Чопей збирав сам слова по селах, з уст нарада и прото по- 
дав большій діялектологичннй матеріял як другЬ. 

Кто береся р'Ьшати язиковий вопрос, повинен би знати 
також дещо про словарц'Ь Святицького, Гнатюка та И. Вер- 
хратського долучен'Ь до их етнографпчннх та язикових 
праць про Подк. Русь. 

Исторія Лит. нашо'Ь свідчить, что перед Ломоносовьш , 
котрий в першой половиюг 1\Ч в. дав основи до „русского лгі- 
тературного язика"' у нас на Подк. Руси писали вже по 
нагиелу по руськи, мали свой ріуській литературньїй язик. 
Лучкай в 1830. и Фогороши реформовали правоппсь, а они 
цілком не стояли ,на точкі зрінія единства русскаго лите- 
ратурного язика'". 

Подоби}^ игноранцію проуказуе и. Гусьнай и в иньшнх 
мало- та великоруських справах. В Галичині каже ;,нача- 
лась борба двух партій : русской* ц рутеиекой (пізавитель- 
ственной)" по 1848 р. за стараньем намістника Стаїіона — 

(8 ст.) „ ! А где поділася .,НІ8Їог>а ессіезшг уліГіЄПСіє' на- 

\ 



29 

писана Герасевичем з початком 11» вЬка "? А где ІІвана Мо- 
гильніщького „Розправа о язьщт руськбм з 1829 р.' в котрой 
стоить за самостопностью нашого язьїка ? Где ,,русьі:а трой- 
ця": Маркіян Шашкевич, Яков Головацкій п Вагилевич, 
ЕОтр'Ь вже в 1837 роц'Ь видали в Будпн'Ь „Русалку Дмьс- 
трову*' першу в Галичин-Ь руську книжку написану народ- 
ннм язнком п фонетичною правоппсю ? Где лптературна 
д'іяльность Антона Могильнпцкого, Микольї Устпяновпча та 
инших ? Где Головацького : ,2и8їап>3е сіег Киззіпеп іп Саіігіеп 
Ендан-Ь в 1846 р." 

II цп не см-Ьшно начпнати петорію Украйни од 

Бисмарка? (сг. 7.) Та кудьі діти Наливайка (ХЛ'І в.), Ви- 
говського, Дорошенка, Мазепу, Орленка та много, много 
ИНШИХ; котрі боролися против ІІольшп и против Москви 
за свободу малоруського народа? Где подіти ту всю лите- 
ратуру писану по народному почавши од Х^'І. віка? Где 
подіти приміром переводн святого письма „изь язьїка 
болгарскаго на бесіду роуськую для лепшого вьірозоумлеия 
люду хрістіянского посполитого^''- Где подіти словарі из 
XVI. віку „изь словенскаго язьїка на простий рускій ,,діа- 
лекть гістлокованьс" ? 

Словом наши ,,кацапствуюіціе" не споминають ани тво- 
ров Лучкая, Довговича, Чопея, Чоспна, Жатковпча, Стрнп- 
ского и пр. не говорять о том успіхі, котрий мала и наша 
„Наука", котра в 189-^ році почала по нашому писати п 
вже до конца первого ^ока достала 800 читательов, а ,,^Іп- 
стокь" писавшій тогда „па русскі'' тогдьі мав лиш 25 чи- 
тательов 

Они не хотягь впдітп факт, что от самого начала, 
коли у нас штучно завели великоруш;пну, постоянно возро- 
став природний отпор против того язичія и язик писательов 
наших постоянно сближався к народному. 

И коли говорять о граматиках, не хотять увидіти факт, 
что Евм. Сабов также сближався к народному, вибирав 
лиш легші пршміри п указовав на розлуку народного ви- 
говора од. великор. форм. 

Ще дальше пошов ниже подппсанний в своей по мадяр- 
скп наппсанной малоруськой граматиці, „Суакогіаіі Кізогозг 
ХуеМап-' р. 1907. в передмові котроі заявив, что кто хоче 
знати по малоруськн, тот не потребує великоруськоі гра- 
матики, но окрему малоруську граматику має употребляти : 



зо 

граматичн'Ь прпміірн брав пз народних пі^сень, пословиць 
и опов'Ьдань, п хотяй не досяг до цізльком чистого мало- 
руського письменного язьїка, єднано сділав р-Ьшительньш 
крок к народно^^іу стилю. 

Ое п признаїа будапештянска Акад. Наук, котра на 
основі крптпки проф. славпстпкн д-ра Ашоота, учебник 
сесь, як першу пробу граматики імалоруського язнка на 
Угорщин'Ь похвалила п грошевою наградою отлпчпла. 

Наши „кацапетвующіе" не хотять впд'Ьти богату лп- 
тературну працю К. Лііаїковича, Ал. Маковицкого, Ир. п Викт. 
Легези, д-ра' Стрипского, Невицкого, Демяна Лукача и пр. 
бо сесЬ всїі бьілп, а котр'^ жіють и суть сй-Ьдомьімп наро- 
довцями. 

Не хотять дознаватпся од сих, по правді) знаючих 
свой народ п язьік ;и.нографов, фплологов ц гпісательов, оя: 
як бн нам писати. 

Д-р Г. Стрипекій в брошур'Ь ,, Старша Руська пись- 
менность" на ст. 11. пише: 

„Але народний, простий язикь старнхь писань навчає 
нась и на третье д'Ьло. Именно на тото, гшпо нагиі подали 
намо сими писанями вже впредь два сто роками ясний пру- 
кладь до глого, япь треба, намг писати по нсігиему. 

Кожда література дає намь такій самий прикладь. 

БерііМЬ на примірь мадярску письменность. Які сильні, 
здорові творн полишили по за собою Пазмань, Мікешь, 
Фапуді, Гвадан-Ь, што еш;е п теперь 'Ьхь любо читати; а які 
мляві, худ-Ь ппсаня пописали ііхь панські наслідникп, што 
належали до школн Казінція. Та чому? Бо Пазмань и Мі- 
кешь писали живою простацькою мадярскою бесіЬдою, котру 
кождьій легко розуміле, а панове Казінційські намагалга ся 
/файннмь панськимь язнкомь писати, на котромь теперь 
уже сміеме ся. Бо цп не смішно било тото, коли Барцафалві 
Сабо Давидь такь писавь : „А Ьоп§ога зготогопсг Ьап§02- 
тапуаіпаї ересіуепуе2уе Ьаіс1апаз2;іак а Ьоп Іеікедгб Іеапуі". 
Наврядь се по мадярски. Айбо ци говорить кто такимь язн- 
комь, якимь Сабо писавь ? Треба било ажь XIX -му вікови 
наступити, аби Чоконаі, Петевфі, ІІокаі та Арань завели по- 
рядокь у тоту мішанину, именно тьімь, што зась вернули 
ся до етарихь прикладовь Мікеша та Пазманя, то єсть 
завели вь літературу живши простий мадярській язнкь. 
Ану ! Яка сильна п красна теперь мадярска література, оть 



■П 



коли шговхнулкі сс ііи перед ь народні іиісьмепніікіі, і'і єсть 
оть коли лишила ея оть ианеького язнка и почали писати 
просїнм-ь, народнимь язнкомь ! Чому ? бо мадярьі визволили 
оть панщннн не только своізхь простаковь, але и іхі. про- 
стацьку, здорову бесЬду. А сесе случнлося саме тогдн, коли 
на Угорськоіі Русп завели файншй „панській" язнкь мо- 
сковскій для нашо-Ь письмеяности. 

Коли не скорше, то бодай 1('^4і-^-го року повинно он 
бьідо д-Ьятпся и вь наеь такое внзволенье : писати за прп- 
кладомь налпмь етарнхь по народному. Але на жаль не 
такь склало ся. ГІосл-Ьдньїмь такпмь поблпскомь, правда, 
ознався еще на початку ХІХ-го стол'Ьтя одень ппсьменнгзкь 
— Михайло ■ Лучкай, — котрий своі пропов-Ьди рішучо 
подь вліяніемь демократичного духа Мадяровь (што тогдьі, 
1830 р. розширився вже по ц'Ьлой Угорщин-Ь) пише розум- 
ньімь народннмь язнкомь. Та бо сь, нпмь п конець ! Бо 
якь прийшли 1849го рокз^ московські збро'Ь на Угорш;ину, 
онп такь заімпоі^овалп нашимь панамь своєю силою, што 
панн не вид-Ьли по за Московщиною передь собою жадного 
руського світа. Почали писати на великоруській прпкладь, 
змагалися спмь чужпмь, безь нась внробленннмь далекимь 
язнкомь писати, та зовсіЬмь забнлп продовжати сіарнп 
прпкладь нашихь ба'тьковь. Айбо изь того не вийшло ни- 
чого доброго. Про панській язнкь зовсЬмь занедбали про- 
стого робучого народа ; подражаючп на письмі великоруській 
язнкь (бо говорити таки не знали по панськи, лишь писати)^ 
не творилися на народну просвіту, лпшь носили безхоеенно 
руснацьку каплю у московськое море Насл'Ьдкомь спхь не- 
здоровнхь змагань и того чужого русскаго язнка стратили 
панн изподь себе землю< бо неученнй, темннй народь збі- 
да-Ьвь до крайности ; сами панн чужого язнка не научились, 
а свого забнли, та такь теперь обоихь позбнлиея. 

Теперь мн живеме якразь у такомь положеню, у якомь 
били предки наші вь XVII — Х\'ІІІ-омь століт'Ь : не маєм є 
просвітннхь заведень, не маеме пановь, не маеме книжокь, 
тожь п не є для кого <по панськи писати. Кто теперь читає 
вь нась по руськп ? Селяне. Та якимь язнкомь повинн-Ь мн 
для селянь писати ? Розумівся, што по народному ; именно 
по тому, што у нась виробився, на нашой земли, нашими 
письменниками Угро-руськпми ; язнкомь, котрого простий 
яародь вповн'Ь розуміє п радо читає. Айбо народл> нашь 



32 



читавь п честовавь ліішь тотіь старі ішсаня, о котрнхь 
говориме, тому то наша повинность — щіодовзісати тоту 
стару письменность, бо она наша. 

Бо у томь то найгоршое нещастье, што змаганя пред- 
ковь нашихь не найшли у нась, потомкахь, насл'Ьдников'ь. 
Такого лишь- у дикпхь Аветралійцяхь та у чорннхь Афрі- 
канцяхь видиме. 

Бнвь чась, коли шесольньій проінспекторь, Митро По- 
повпчь писавь 1796. року Кошицькому продіректорови, што 
пересмотривь п внсл'бджовавь понадь 300 руснацькихь 
школь по нашихь селахь и всюдн найшовь великій поря- 
докь ; хіопцЬ училися добре, учителі говорили по трьома- 
чотнрьма, народь бьівь письменннй, просв':Ьтньій... Атеперь ? 
С'Ьмдбсять процентовь селянства не знає букви ; а коли бн 
не бьіли мадярські (державні) школьї, то бнло бн и 90^в 
неппсьменннхь". (Стрппскій : Старша Руська Писменность 
1907. р.) 

Словомь исторія нашоі литературьі богато осуджує 
несчастн'Ь пробш велнкоруш;иньі середини мия. в-Ька и за- 
гально представляє собою, сильний напрям к народной. лало- 
ру ськай литерашуріг. 



УИ. 

Яким-же нам язьїком писати? 

Нашй москвоФилм говорять : 

— Добре, добре, тадь мн то вже при.знаеме, что наш язнк 
то не великорусскіп, апбо и так званннп украинскій литератур- 
ннїї я-знк не наш, бо много має чужих особливо польских слов 
и пише чужою нам Фонетикою. 

Правда, что малоруськії! литературннії язнк в Львов-Ь на- 
брав до себе много полонизмов. ,,Но, як то Петерб. Акад. Наук 
каже : ,,польскіе злементи не затемнили народной основи язика." 

^Они заняли только місто т'Ьхь великорусскихт. злемен- 
товь, вторженіе коихТ) било бш неизбіЬжно при широкомт. и сво- 
бодномт. развитіи малорусскоп письменности на Украйн'Ь. Обога- 
щеніе иноязнчннми злементами — зто уділь каждаго литературнаго 
язика (западноевропейскіе злементи вг нашей великорусской річи 
доказивають, что оть вліянія вноземп];инн не обезпеченн даже 
весьма развитие письменние язики). Но совершенно неизб'Ьжннм'ь 



33 



становится вдіяніе сосЬдних'ь язнковть, когда язьїки зти принад- 
дежат-ь родственному племепи ; такі, ііольскій литературннй язик-ь 
отразилть па себ-Ь вліяніе чешскаго, а посьскіе пуристи ведуть 
(Іезплодпую и утомительную борьбу с-ь вліяпіемь великорусскимг; 
такг словенскіГі язнк-ь проннкся злементами сербско-хорватскими ; 
такг болгарскіп язикт. весь насквозь пропитань великорусской 
стихіеп. П такг же точно нельзя бнло малорусскому язьїку убе- 
речься ни ОТІ. великорусскаго, ни оті. польскаго вліяііія. Ум'Ьніе 
воспользоваться пноязнчнмми елементами, отсутствіе боязни кт. 
ниит», см'Ьлое отношеніе кт. новому дексическому матеріалу — весьма 
часто свндіітельствують о сид'Ь и кр-Ьпости юнаго литературнаго 
язнка, неудержимо стремящагося кт. все большему захвату вь 
области вьіраженія человіческихт. мислей и чувствг". (Ст. 28.) 

И пан Гусьнап закидуе малоруським писателям особливо 
Винниченкови неологизм. Но зв-Ьдуеме, ци жадному ав- 
торови не вольно уживати нових слов "? Одпов-Ьдь найдеме в 
біографіях Шекспира, ПетевФІого, Гетого, Пушкина, Гоголя, Шев- 
ченка и т. д. Кождшп живий письменник живого народа уживає 
живих нових слов, котрЬ находить у свого народа, а котрі ще 
не били введени в дитературу, або котрЬ сам творить в дусЬ 
народном. Се д'Ьеся тогди, коли поет, чтоби внсназати свои 
думки, чувства та настро-Ь, не находить межи давними ужива- 
пими в литератур-Ь словами одповЬдного слова. Се діеся и тогди, 
коди повстануть нов-Ь понятія и річи, котр-Ь треба назвати. 
(Ось так назвали у нас : л)5»шн*=мишина до літаня, летун= 
чоловЬк, что летить и т. д.) 

Тим сиособом вводиться все и все нові й нов'Ь слова до 
кождо-Ь литератури. 

Так назвали на пр. мадяре Фамидію мишей, (пацкунов) — га§- 
сзаіо-ами, а русиньї: гризунами. 

Коли би не С'Ь новіі слова, то жадна дитература не розви- 
валабися. Ннша вже рЬч, ци якійсь автор ужіе добре добраное 
слово, ци зле. 

Гайне (ІІеіпе) ужив в своих стихах много неологизмов. Лишь 
метод и логика нана Гусьпая дозволяють виступати гіротнв всє'ІЬ 
малоруськоіі бесІ.ДПг прото, ^что у В. Винниченка найшов п. 
Гусьнап не ірозумЬлЬ слова. Напшові Кто хоть мало обзпаком 
^іенип з малоруським письменством, той знас, что В. Винниченко 
є великим драматургом, но не є майстром слова. Се одно, а 
другое ; чгоби осудити, ци якоесь слово є зрозум'Ьлое, ци н'Ьт, 
треба самому розуміьти, самому знати язьїк. 

З 



34 

Пан Гусьнай не розум-Ье слова : р-Ьчище, трощити и пр. 
Пане пойд'Ьть на село и звЬдайте першу л-Ьпшу бабу : як на- 
зивався то місто, куда плнла давно ріка, а теперь вже. не 
плнне ? — А баба одповЬсть Вам : ільчище. — Або звідайте еі, 
куда лойшов син? Она одповість: пойшов трощити хворост. 
И т. д. Такі розмови з бабами розширять Ваше филологичное 
образованье. 

На 24 ст. пан Гусьнай бавиться Х— •і^Щі^вііС'гичнвго 
диктатора. Каже се слово злое, а має бьіти се. Пр. не „чудо- 
вий" а „чу;іньій\ Пан Гусьнай не дГяшіов ще в знаню малору- 
щинн так далеко, чтобьт знати, что в малоруськблі є слово : 
чудовий, чудний и чудесний — и коіисдое з них что иншого зна- 
чить... Кажеме : чудовое місто (дуже красное місто), чуд- 
ний (дивний!) чоловік и „чудесное" воскресенье Лазаря... 

Окрем Виннпченка обговорює н. Гусьнай п язик дир. 
Алиськевича, перед котрим недавно здавав матуру. Дир. 
Алиськевич винен, что уживає чужих слов : психологія, 
експерименти, раціональна педагогика, дидактика, нормаль- 
ний и т. д. — слова, котрих уживався у всіх європейських 
язиках, А найбольше тих чужих слов єсть в русском лите- 
ратурном язиці, перенятнх з німецького (пр. траур, ло- 
зунг, форелі, курорт, вальдшнєпф, флигель, прейскурант, 
зонтик и т. д. — місто : жалоба, клич або гасло, пструг, ку- 
пелевоє місце, крильце и т. д.), про что свідчать словарі 
як : „6.000 иностраннихь словь в-ь русском'ь язнкі" и т. д. 

По єсли тот вел. русскій язик знав переробити ті 
чужі слова к своєму характеру, тогда лиш стався богатигим. 

Так и у малороссов полонизми не измінилп народного 

, характера язика п правдою є, что и в польском язиці є 

) дуже лиіого русинизмов. Одпако од тих полонизмов каж- 

' днй свідомий украинскій литератор усилуєся обчистити 

свой язик, як то на пр. свідчить книжечка, недавно из- 

данна в Відпи под заголовком „Паїаі и паки", в котрий 

указав автор на мно?кєство полонизмов (на больше, як пан 

Гуснай). 

Язик, як живий организм, росте и ііостепенно розви- 
ваєся. Стоячи на принципу ссі еволуціи мрл не привязуе- 
меся к ошибкам дотеперь розвившогося язика, не уважае- 
ме днешвій его стан закаменілим болваном, на котром вже 
ничь не мож измінити. 



35 

Головное туй лишь то, чтобн мьі сохраниліі народний 
{лалор))(:ьній) характер язьша. 

На приклад д р Г. Стрипскій перепечатав частину из 
л-Ьтописа Гуклпвского її отрнвок нз /Іпстка. И поровняв. 

^Року 1660. зима била твердая. Си-Ьгь упавт. біавт. великий, 
такі) же люде дорогу у л'Ьс'Ь протоптати не могли ; и якь уиав'ь 
на нущаіія Пилипово, то аж Благовіщспіе вго рушило. Люде вг 
недостатку соломн хнжЬ, стодоли геть подерли марз'Ь. — Року 
1665. вина овощовт. и зерна доста било, токмо на ГГудгорю изть 
обоихь сторонь Бескіда хл-Ьбг дуже бавг изгинув-ь и зимивлі 
барзо мало било. (Изт. літописа Гукливського, рукопись.) 

А посл-Ь 230. ЛІТІ, вь Унгварскомь Листку такт, пишуть 
потомки : 

„Не будь его миленькоп сопруги Корниліи, ум-їівшеп своєю 
веселою патуроп всегда отгонять темние облаки со лба своего 
мужа, да во всякихт. затрудительних-ь обстоятельтвахг жизни 
приносить ут-Ьшеніе, инип-разт. пожалуй, неручаюеь, что наклоненг 
би не множко поругать начальство, поставившеє его своимь пре- 
небрегапіемг во столь невигодное положеніе ; но Корнилія всегда 
сьуміла его виручить отг искушенія ругательствт. . . . и т. д. 
(Из-ь опов'ііданя Уріила Метеора „Біда, піітть жида". Не знаю, 
ци порозумілисьте сесе ; бодай я не розумію.) 

Ну ? котреє изть двохг писань вамг ліпше до смаку, поч- 
тенний читателю ? Котрое то по нашому руснацькому ? Видите 
власними очами, куда нас повела недоля, што не дала злучи- 
тися нашоп письменпости сь еі спадщиною, ст. старимг добримг 
руськимг письменствомТ). 

Може скажете : тадь и сесе и тото но руськи написано ! 
_Н'ІіТ'ь паночку, ви помиляєтесь : року 1660. писалося у насг 
по руськи для Руснаковт., а року і885го па-русскі для гаспадинг ! 
А тото велика розлука. Сесю розлуку виписавт. зовсЬм-ь явно 
Унгварскіп Кариатт, такими слонами : „Литераттра нипієт-ь ся 
іієзді для господин'ь, а не для простаковт.". — Што за хосенх 
бивь изь сеі господинсько'Ь письменпости, можеме вид'Ьти хоть 
би изь того, што оті. 1890-го року она таки зовсім'ь и померла: 
а я .проти вт, : стародавна руснацька література живе у нашоп 
НаудЬ и до нин-Ьшнього дня. До котрої» хочете отже пристати : 
до господинськоі, ци до руснацькоі ? 

Ми стоиме рЬшучо за руснацькою народною нисьменностью, 
бо она має минувшину у наст., отже и будучность має. Сего ради 
скажеме такі. : Кто хоче братися до просвіщеня народа, тоть 

з* 



36 



чновинен'ь по руськи, нашимг словомг, руснацькимг складом'ь 
писати, а то так'ь, які. наші діди писали передь 200 роками, 
однакожь сь увагою на посту н'ь язикового розвою ; то єсть по 
івародному. 

Та что значить по народ аому писати ? Задержаньемг мало- 
руського (руснацького) характера такг пиш-Ьмь, якь народг го- 
ворить : по просту, ясно, бо сила язикова у народі ; але безь 
кривди нашихг нарічіп. Бо на Угорськоп Руси живуть три ]'о- 
ловні діалекти, котрі характеризуються виговором-ь основного 
звука „о" яко і, й, у (кінь, стйлт., вуль.) Жадного изт. пих-ь не 
можеме наверечи другому, то єсть першенство не можно дати изт. 
них'ь жадному безь кривдїі других-ь двохг. Треба отже ихь ко- 
нечно золляти у спольнип, кождому придатний письменний язикг. 
(Старша руська письм. от. 13) 

А правопись, то лгішь конвенція, порозумінье филоло- 
гов, ож як будуть онп и за ними як мають другі писати, 
чтоб един другого в письмі, як найлегше порозумів. 

„Кацапствующіе" говорять: язнковнії вопрос -то діло 
автономій, нпкто не має права рішати, лить сойм. 

Правда, что политичні права язнка, права в урядах 

и школах, его односинн к другим язнкам, се принадлежить 

к сойму, но в справах чисто наукових, в справах право- 

і писи всягдн у всіх иародов рішали лиш до того розумію- 

'. чі люде, рішали Академій, рішали власти науки и про- 

! світи. 

' Москвофильї смм фальшивим откликом на сойм, хоті- 

ли би лишь спинити природний и здоровий розвой нашого 
письменного язика. 

Анкета, котру Шк. Отділ скликав в ділі засад право- 
писаня, довела до таких головних рішень : 

1. Держатися до язика народного (малорусь- 
кого). 2. В нисьмі сох ранити з т и м о л о г і ю на основі 
новійших розвідок филологіи. 3. Сблйжатися к нашому так 
званному верховинскомуговору ид котрому стре- 
мится природний розвиток н прочих нарічій. 

Сим и подана можность сблйжатися к литературпому 
язику закарпатских братов,' из другоі части же згимолочис- 
на правопись и наши архаизми придалутся к пурификаціи 
малоруського литературного язика од полонизмов и моска- 
дпзмов. " * 



37 

Може ктось зв'Ьдати, ож іірочго пьібраіа анкета за обра- 
зець правіі верховпискіі'і гонор, а чому не язик долишнян? 

Та и се дуа;с проста р'Ьч. Язик долишнян нереповнен 
мадяризмами н словакпзмамії, а на Верховині^ напчист'іЬй- 
іпе сохраипвся народний хараіа'ер язика. Крсміі того сиьі 
нарЬчіем говорить ог()Омное большпнство великого 40-милі- 
очого малорусЕ.кого народа. Чіо до прйМ'Ьиеня сііх засад до 
практики анкета указала особливо на два правила велико- 
русскоіі правописи, котр"^ противляїься вокализму нашому 
и о котрих вже и ие еро. х\.кад. Наук то самое внповЬла ; 
сесЬ правила односягься іс писаню буїіви і межи согласни- 
ми п буквьі гі перед гласними. На пр. міністер, прийду. 

Майже изовсЬм к такому результату дойшов и д-р 
Стрипскій, котрий еще в 1907 року поставив ось так-Ь 
правила : 

1. Задержати всЬ свойства малоруського язика, котрі 
спольні іакь у нашой бес'ЬдіЬ, якь у Закарпатських ь Руси- 
новь, іімепно на сесЬ приклади : добра кннжка, старі пись- 
ма, ученого человіка, народно/о творчости, появлекье, повно, 
говорись, пишуть, пивниця, словарець, рус'ькій, Русинь. 

2. Задержати Уг^юруські свойства : здоровьбй, доброе, 
Исусоаьб родичг, бьїкь г* мьіло, бьітп, што, най, пвшеме, 
-ЙГвань, письменно('ть, ци. 

3. Задержати кореиний авукь „б" для золляня трехь 
нарічій на пр. ; одо Бога, червений конь, только на томь 
д-Ьді, добрихь творовь, на Подкарпатськой Руси. 

4. Головное правило правопису: уминати двохзначно- 
стей. Про то пишеме : кажуть — лишь, вікь — ліЬоь, екзамень, 
— едность Однакож'ь изь недостатку черенокь у друкарнЬ 
не можемо розлучати звука уе оть звука є особною буквою 
(хиба церковною є) ; того само мусимо чиїитги для точности 
и сь звуками г и ^ • то.му,кь пропусі;аеме Ьхь. 

5. Уминати довгі слова, бо то не до руського смаку. 
Бо коли кажемо (уовсЬмт. добре) ч а с » п и с ь, та чому 
бисьме писали о п и с а н і є ? Но руеьки красше : опись; 
споминки (місто воспоминанія), з.міеть (содсржапіе), ви- 
раз'ь (вираженіе). 

6. Уминати мосі^овські слова, і:оли масме спої.. ІІримі- 
ромьнай служать сесЬ слова, изь і^отрихь перші — того 
московські, а вь клямбрахь— наші: надо (треба), дусть (най), 



38 

Руескій (Русинь), деревня (село), крестянинь ([іростакь), 
воскресеніе (нед'Ьля), нед+)ля (тиждень); господинь (пань), 
какь (якь), іеачество (якосгь), количество (колькость), іісто- 
рическій (историчннй), мірь (світь), когда (коли), бросити 
(метати), бодр-Ье (ліьпше), преусп-Ьяніе (поетуїгь), вниманіе 
(увага), мальчикь (ученикь, школярь), бумага (папірь), нель- 
зя (не можь), глазь (око), ішшпа (клебань, крисаня, шапка), 
время (часі.), чась (година), почти (майже), очень (дуже), 
из'ьятіе (виЬмка), вслКдетпіс чого (вь иаслЬдокь чого), баня 
(купіль), бранить (гіосваріті), брозда (узда, вудило). 

Та се лишь проба, бо отходящихь огь х:ебе словь ма- 
ють Москал'Ь и Русииьі безь числа, якь увидиме из'ь сло- 
варя Угро-руського, што 'іеперь ладиться и появиться вь 
Унгварі". 

Се било писано вже в 1907. р. Писано щиро нашим 
русином, ученьїм згнографом п филологом. 

Он стояв на основи атимологіи и так вибудовав си- 
стему правописаня. 

Се хоче учинити и школьна унрава наша, котра не 
може дальню позирати на хаос правописаня, ибо вьідаваеміі 
учебники также маються держати до едно-Ь норми. 

Систему правоннсана треба крптизовати в ціілосги, а 
не по отрьівньїм часгям, из котрих нам едно або другое 
правило не любиться, 

•Зтимологично пишеме и ми и посему будеме писати, 
т. є. на основЬ розбора слов и аналогій. Головним правилом 
повинна туй бьки строга логика апологія и исторія язьша. 

На пр., наша згимологична правопись не позволить 
писати : краща або дуща, но крас-ша, дужша ; ми не пише- 
ме ни кінь, ни кунь, но конь ; не пишеме гр.омацкий; но 
громад ский и пр. 

Но логичний принцип атимологіи од правописи требуе 
и то, чтоби ми писали і и меже согласними, на пр. великі 
(а не велик'Ь), ибо аналогія букв Ь, ю, я требуе, чтоби ми 
не писали м {]{) там, где не є ліягкое і. Правда, что против 
сего посл'Ьдного мож ужити историчний аргумент зтимологіи, 
котрий требуе, чтоби ми писали рііпа, свЬт и т. д. 

СесЬ суть найвидн'Ьнш'Ь розлуки межи малоруською 
и великоруською етимологією. 



39 

И так ао нашей гадц'Ь, одпов-Ьдно историчному роз- 
витку нашого 8ТЦМ0Л0ГИЧН0Г0 правоппсаня ми повпнн'Ь пи- 
сати СЯК' : 

На прим-Ьр: 

Йшли кози попод лозн 
А цаиьг лавками 
Не пий, не пий паленочки 
Гор-Ьвки з д'Ьвками. 

II я не ПЮ, И ТН ПоЄІП 

Та кто буде пити ? 

Та кто буде на жидонскі 

Спротьі робити ? (Нар. піісня.) 



Або 



Або 



Несе баба колодочку 

А д'Ьдо корчаї у 

Чекай, Д'Ьду, не уті.кай 

Най ти виву у ногу ! (Нар. п1-.сня ) 

Ой не ходп Грицю 
Па вечерипцю 
Бо на вечернпц% 
Самі чаровипцЬ ; 

Содому .ігалять 

И з-бля варять 

А тебе Гриценьку 

Счаритя хотнть. (Нар, пі^сня ) 



Або 



Тапиьовала свиня з новко.м, 
Та стратила м'Ьща з шовком 

Б"Ьда бьі ти вовче стало 

Кий ми хосеи з танцованя. (Нар. иіісня.) 

Як видно туй дуже мало иямЬнено, лпш тольк'п, колько 
логична атпмологія конечно нотребуе. 

Сес'І> зм'Ьнтл дуже улепнс'.готі. ііравоіпісь, улегінають 
роботу учптелей азбуки п грамматики А сееим п номоже- 
ме тиреню просві^тьі, газет и книг. 



\ІП. 

О причинах ворожнеми против народного язьіиа. 

Каждий здорово роздумуючім чех або ма;і;ір чудно 
позирає >іа нашу яяілкоиу борьбу и стане гей мас дознава- 
тнся, ба что є тому причина. 



4Є 

На жаль сяких причіш находиться у нас дуже много. 

1. Первоіо п головного причиною є неоріснтація, не- 
укость. Сл'Ьпому не мож говорити о фарбах, глухому о кра- 
сотах мелодій. Так задарь буду я толковати красоту род- 
ного язика нашого, если тот интеллигент 202 ЬешезапосЬ пе 
2паі ро шзкі, або если он из язмкознавства лишь только 
знає, что епознае букви и колись иеред 30—40 — 50 роками 
научився из ііерепиеанно'Ь без филологично'Ь критики па 
наш язмк роесійско'Ь грамматпки едн}^ або двіі деклинадіи 
п иішіе ничь ; котрий читав лишь пару статьей пз „Свії- 
та" або „Листка", и не впдіів ни одного малоруського 
класспка. 

Та колись перед 60-70 роками и львовска старша 
руська интеллпгеицін протестовала прлтив народного язьїка, 
бо ще не изоблекла з себе польску културу, и не набрала 
на себе своеіь родноіз. 

2. МногЬ из самого субьективного конзервативизма суть 
протнв всякоіз реформи. Ояи црнвьікли к „ь"-у, не зна- 
ються од него одорвати, хоть би уже ц-Ьлий свііт забив 
за него. СесЬ конзерватовціі против прогресса в язиковом 
дііл'іі мають лишь один аргумент : „Ие любиться ми" и готова 
диспута. 

3. Мног'Ь из межи іюрогов народного язика из поли- 
тичних причин подпорують москвофилизм п роздувають 
язикову борьбу. На ир. не треба довго толковати прочто 
помагають москвофильству пражск-Ь централисти (Швегла, 
Клофач и тов.). 

Общезнано и іо, что поедні ческ'Ь политики из зле 
толкованого руссофидсгва стали на сторону кацапов. Так 
напр. проф. Нідерле в творі „Зіоуапзку Зубі", РгаЬа. 1909. 
(под загл. „5іау]ап5ко]е ріетіа'" появилося и Епсукі. 51ау. 
Рі1о1о§іі) признав, что „піегі Уеікогизу а Маїогіїзу ]Є5і гогсііі 
пкіЬ.^і. ІЄ5І: пе]еп V ]а2уки пуЬгг і V І^іе а V сіи.8І Іісіи : V ро- 
уаге, Іешрегатепіи, V різпі а оу.^еш і V кго]і, V оЬусеіісІї а 
2Уусіс1і и хотя доста обьективно пертрактуе мало- и вели- 
коруській вопрос, єднано виеісазуеея новііпше за едность 
русскпх племен. 

Иеторія ст'Ьсиеній малоруського язика и борьба ела- 
вянско'Ь филологіп за права мачор. слова доста ясно дока- 
зують, что новіійша, свободна, демократична Роесія не 
може повторяти ошнбки цареславно:Ь реакцій. 



41 

Пнтересантно, но так є, что многі из мадяронства вн- 
ступають против малорусьішго язнка. Онл боятся од воекре- 
сеня русинов через народну проев-Ьту и видячи великі 
уелугії моекоБЩОнн для мадярпзаціп, любили бьі и теперь 
спинити розвиток народної културн. 

Не хочеме никого обижати, но могли би мш указати 
на лица, котр-Ь бнли загор'Ьльїмп противниками автономій 
русинов даже и под Мадярами, а ще горшими ворогами 
конфедерацій русинов с чехами, и теперь вьедно роздува- 
ють ненависть против руськпхь народовцев є лемками- 
кацапами. 

К полптичннм противникам народного язнка можеме 
причислити и большевицких агитаторов, так россійских як 
и мадяреких, ибо ц-^лям их скорше послужить темнота се- 
лянства, яі: христіанско-народна просв-Ьта. 

4. Коло политики но малу роль пграе в язнковом спо- 
р-^ и религійна оорьда, борьба за ^кривославіе", борьба 
против гр.-кат. церкви. Спознаеме многих, котр':^ ко- 
лись в осени 1918. рока ходили до Станиславова заявити, 
что прилучаються до Украинн, котр-Ь присягали на синьо- 
жовту заставу в Хуст'Ь, п теперь подписують протоколи, 
диктованн'Ь агитатором-шизматиком, о требованіп великорус- 
ского литературного язнка. Русска в-Ьра — говорять — то мо- 
сковска в-Ьра, и з вірою, не розпознаючися в язнковнх 
спорах, упадають в когти кацапов, як агитаторов единства 
русского язнка. 

Не треба нам долго толковатп, что сепаратизм москво- 
филов особливо шкодливий є против гр.-кат. церкви, котра 
в Галичині має вже богату литературу и розвиту духовну 
жизіт.ь ■? 

о. На копець суть и такі, слабші вже одиниці в крузі 
интеллигенціп, котрі из личноі ненавпсти против проводи- 
ров народного напряму, або из низкого штреберетва, гля- 
даючи ласки сего або тогостовна москвофильства, переплнли 
на води кацапствованя. 



IX. 

Заключенье. 

Из приведенннх доказов кажднй читатель наш мог 
убідитися о слідуючих фактах : 



42 

1. вопрос симостойности малорусьіхого язьїка вже дав-» 
но р'Ьшила жизкь іі фплологія, признав найавтентиМший 
фактор, т. є. Акад. Наук в Россіи ; 

2. борьба против малоруського язнка бнла викликана 
лишь посторонннми религійньїми, политичньїми и акономич- 
ннми интересами, но николи не бьіла обуеловлена наукою ; 

3. сам малоруській язнк и народ нич-Ьм не причинив- 
ся к внтвореню сепаратизма и что малоруській язнк ни- 
чим не противиться славянекой солидарности ; 

4. невозможно прим'Ьннти вел. русску правопись до 
малоруського язнка, но если и сохранится. зтимологія, и 
тогдн неотм'Ьнно нужно дасколько- вел. руських правил 
оставити або приспособити к евойетвам малоруського язнка; 

5. исторія литературн подкарп. руського язнка лишь 
своими аберраціями (блудами) оправдає зат-Ью сближеня к 
великорусскому, но сам здоровий, штучно "из Россіи не 
поддержованннй розвой язнка йшов по дороз-Ь народного 
малоруського язнка ; 

6. полонизми галицкого, полонизмн и москализмн укра- 
инского и мадяризми подкарп. руського язнка не изм-Ьни- 
ли народний характер малоруського язика, евободна аволу- 
ція котрого повинна стремитися к обчиш,енію язнка од 
всЬх чужих влементов и форм и виробити чисте малоруській 
литературний язнк. 

И понеже, сторонництво ко московп^ин-Ь є у нас 

1. анахронизмом 

2. шкодить културной робот-Ь, 

3. шкодить церкви и духовной жизни, 

4. шкодить 8К0Н0МИЧНИМ интересам и 

5. спиняє и цолитичну консолидацію, 

для того є силою глубокого уб'Ьжденя кличеме і:аждого 
щирого друга правдн каждого искренного славянина и ру- 
сина, чтоби рука в руку став против розбиваючого нас и 
ничім не обусловленного москвофилизма. 

Бор-Ьмся против полонизмов, против москализмов або 
мадяризмов, но не бор-Ьмся против самого родного язнка, 
котрий ничим не винен в том, что не мог свободно на 
своей родной земли розвиватися. 

Коли маеме вже свое'Ь свободи, коли наша влада не 
може бити ворогом своего материнского слова, тогдн не 
будьме ворогами ему ми сами, снни руського народа. 



/ 



» і » > 



^ 



Видавництвом тов. „Просв'Ьта'' в Ужгороді вийшли до 
теперь сі\%дуюн1ь инижки: 

Ч. 1. Что то „Просв'Ьта" — Василя Пачовского ... 1 Кч. 

Ч. 2. Чорть на весЬлю — оповіданя пзь житя Вер- 

ховинц'Ьв'ь — Лукача Д'емяна З ,, 

Ч. 3. Внборь пзь поезій — Стефана Рудянского ... З „ 

4—7. Исторія Подкарпатеко'Ь Русн — Василя Па- 
човского 12 „ 

Ч. 8. Чимь и якь гно-Ьти — М. Творидла 2 „ 

Одд'Ьл музикальньїй : 

1. Подкарпатск'Ь сп-Ьванки для хору — — першій 

десяток — уложив О. Кізима 10 „ 

2. Грн и забавн для д'Ьтей для ужитку в захо- 

ронках и школах — зложив М. Рощаховскій — ,, 

Одд'Ьл литературно-науновьій : 

1. О письменном язиц-Ь Подкарпатских Русинов 

А. Волошина 6 „ 

Печатаються : 

1. Пошестні хворотн на Подк. Руси и як их сокотитися — 

Д-ра Манацкого. 

2. Литературн-Ь стремл'Ьня Подк. Русинов — д-ра В. Бирчака. 

3. Исторія Подкарпатско-Ь Руси ч. П, (до наинов'Ьйших ча- 

сбв ) — В. Пачовского. 

4. Як ґаздують даньск-Ь селяне — М. Творидла. 

Замовляти йожно всі ті книжки в канцелярій тов. „Про- 
світа" в Ужгороді, Капитульнач. 10 або в книгарни „Уніо". 

Иождюй Русин и Русинка повинн-^ бьіти членами тов. „ТТросв'Ьта', 
Подкарпатсно'Ь Руси. Членьска вкладка 10 кор. рочно. 

В нождом сел^ повинна бити читальня тов. „Просв'Ьта".